Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 14.02.2018.
До господарського суду звернулась позивачка з вимогою визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства. Суд не побачив підстав для виконання цієї вимоги й у задоволенні позову відмовив.
Невдоволена вердиктом, позивачка звернулась до апеляційного суду. Та забарилась, і суд відмовив у розгляді скарги через пропущений строк на її подання.
Відмову заявниця оскаржила до Касаційного господарського суду у складі ВС. При цьому вона зазначила, що причини її запізнення були поважними – вона не була повідомлена про час та дату останнього судового засідання суду першої
інстанції, а на момент надіслання їй вердикту, перебувала за межами України. На підтвердження своєї позиції скаржниця вказала кілька рішень Європейського суду з прав людини, в яких ЄСПЛ встав на бік тих, хто запізнився із оскарженням.
Дослідивши матеріали справи, у постанові №910/33054/15 КГС ВС вказав, що усі необхідні документи і повідомлення надсилались скаржниці на адресу, яку вона вказала у позовній заяві. Вердикт суду першої інстанції був оприлюднений до того, як позивачка полишила межі України. До того ж вона не надала доказів своїх намагань дізнатись про хід ініційованого нею провадження. Тож процесуальна бездіяльність позивача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
