У процесі побудови демократичної, правової та соціальної держави беззаперечною умовою є забезпечення відчуття захищеності людини від незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування та юридичних осіб. Найбільш відомим способом захисту прав людини залишається звернення з позовом до суду. Однак тривалість і затратність судового процесу роблять його доступним не для всіх верств населення. Саме з метою пришвидшення процедури усунення порушень прав людини та недопущення таких порушень у майбутньому в Україні, за прикладом західноєвропейських держав, було створено інститут омбудсмена, який має офіційну назву – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі – Уповноважений з прав людини, Омбудсмен).
Про зростання цікавості до Омбудсмена свідчить той факт, що згідно зі щорічною доповіддю Уповноваженого з прав людини, кількість звернень за 2017 р. склала 25 439 (це більше ніж на 6% перевищує цей показник за 2016 р.).
Хто ж такий Омбудсмен та з чим він смакує?
Уповноважений з прав людини – це посадова особа держави, яка здійснює контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та здійснює захист прав кожного на території України, а також громадян України за її межами. У своїй діяльності Уповноважений з прав людини є незалежним від інших державних органів та посадових осіб. Водночас він доповнює, а не скасовує наявні засоби захисту, при цьому не перебираючи на себе повноваження інших інституцій.
Поле гри для Уповноваженого з прав людини
Основні сфери, в яких Омбудсмен здійснює контроль:
- дотримання соціально-економічних прав людини, зокрема прав на соціальний захист, охорону здоров’я, безпечне довкілля, трудових, житлових, майнових та фінансових прав громадян;
- право на справедливий судовий захист, в межах якого регулюється доступ до правосуддя, розумний строк судового розгляду, своєчасне та повне виконання рішення, дотримання принципу презумпції невинуватості та забезпечення ефективності досудового розслідування;
- реалізація функцій національного превентивного механізму, який включає відвідування місць позбавлення волі, приміщень Національної поліції та інших правоохоронних органів, моніторинг закладів системи охорони здоров’я, освіти та соціального захисту населення;
- дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб та жителів окупованих територій, зокрема щодо розгляду питань з виплатами, оформленням документів, забезпечення житлом;
- гарантування конституційних прав і свобод військовослужбовців, поліцейських, осіб, звільнених зі служби, ветеранів війни;
- дотримання прав на доступ до публічної інформації та захист персональних даних;
- забезпечення свободи від дискримінації, в тому числі за ознаками інвалідності, сексуальної орієнтації, раси, кольору шкіри та релігійних переконань;
- дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- дотримання прав дитини;
- захист прав громадян України за кордоном, дотримання прав іноземців та осіб без громадянства на території України.
Відповідно до кількості звернень у 2017 р., найпоширенішими сферами, які потребують втручання Уповноваженого з прав людини, є захист громадянських прав щодо права на звернення (22,7% від загальної кількості звернень), прав на доступ до публічної інформації (10,65%), свободи від порушень прав працівниками правоохоронних органів (9,53%) та прав осіб, позбавлених волі (7,26 %).
Отже, сьогодні найчастіше до Омбудсмена звертаються особи, які не отримали від органів державної влади та їх посадових осіб відповіді на свої запити, а також особи, які зазнали порушень прав з боку працівників Національної поліції, прокуратури та установ виконання покарань.
В яких випадках можна звернутися до Уповноваженого з прав людини?
Для початку варто зазначити, що Омбудсмен наділений повноваженнями отримувати інформацію про порушення прав і свобод як особисто від людини чи його представника, так і за зверненням народних депутатів або за власною ініціативою. Основною передумовою для звернення є порушення прав та свобод, встановлених Конституцією України для фізичних осіб, з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також підприємств, установ та організацій.
Проте існують випадки, коли звернення до Омбудсмена не підлягають розгляду. До них належать такі звернення:
- подані пізніше ніж через 1 рік після виявлення порушення прав (у разі наявності виняткових обставин, які встановлюються Омбудсменом – не більше ніж через 2 роки);
- які розглядаються судами (у таких випадках Уповноважений з прав людини зупиняє розгляд), або у справах, в яких між тими ж сторонами з того ж предмету вже набрало чинності рішення суду;
- порядок розгляду яких встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції, а також законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України;
- анонімні звернення (без зазначення місця проживання, не підписані заявником);
- якщо вирішення питань, порушених у зверненні, не належить до компетенції Омбудсмена або входить до повноважень іншого органу чи особи;
- якщо оскаржуються дії або бездіяльність приватноправової особи, яка не виконує публічних функцій, крім випадків, коли стоїть питання дискримінації;
- якщо особа не скористалася можливістю захисту своїх прав доступними та ефективними засобами захисту (наприклад, оскарження рішення до вищестоящого органу чи до суду вищої інстанції або має можливість надати свої заперечення чи зауваження);
- якщо одне і те ж саме питання від одного і того ж громадянина вже вирішувалося по суті Уповноваженим з прав людини.
Таким чином, Уповноважений з прав людини не переглядає законність та обґрунтованість рішень судів чи процесуальних рішень прокурорів та органів досудового розслідування, а також не скасовує їх та не змінює. При цьому перед поданням звернення необхідно вжити всіх можливих заходів для захисту своїх прав.
Проте такі обмеження мають дещо суперечливий характер. Враховуючи, що кожна особа має право на звернення до суду у разі порушення її прав та інтересів, то Омбудсмен має право відмовляти у розгляді майже всіх звернень як таких, в яких не було вжито всіх доступних заходів.
Які вимоги до оформлення звернення?
Найчастіше Омбудсмен отримує інформацію про порушення прав безпосередньо від людини або від її адвоката. Таке звернення може бути подане як у письмовій формі на особистому прийомі або направлене на поштову адресу Уповноваженого з прав людини, так і в електронній формі, що надсилається у відсканованому вигляді на електронну адресу Омбудсмена або заповнюється на його офіційному сайті.
Щодо змісту звернення, то в ньому необхідно вказати таку інформацію:
- персональні дані (прізвище, ім’я, по батькові, поштова адреса заявника);
- найменування органу чи посадової особи, що порушили права;
- пояснення, в чому конкретно полягає порушення прав та коли воно відбулося;
- дані щодо заходів, які здійснювала особа для поновлення порушених прав, зокрема, чи було звернення до суду (з наданням копій підтверджувальних документів);
- прохальна частина;
- дата і власноручний підпис.
Якщо особа, права якої порушено, подає звернення не персонально, до нього додаються копії документів, що посвідчують повноваження на представництво інтересів (довіреність, договір про правову допомогу, свідоцтво про народження тощо). Якщо звернення буде оформлене з порушеннями або в ньому буде відсутня необхідна інформація, Уповноважений з прав людини може повернути його заявнику, що не позбавляє останнього можливості звернутися повторно.
Форми діяльності Омбудсмена за результатами розгляду звернень
Для того щоб належним чином виконувати свої функції із захисту порушених прав та свобод людини й громадянина, Омбудсмен наділений повноваженнями видавати акти реагування, до яких належить конституційне подання (надсилається Уповноваженим з прав людини до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про конституційність (неконституційність) правових актів та офіційного тлумачення Основного Закону) та подання (вноситься до органів державної влади, місцевого самоврядування, суб’єктів бізнесу, їх посадових осіб, які повинні у місячний строк усунути виявлені порушення прав).
Також під час розгляду звернення Уповноважений з прав людини роз’яснює безпосередньо заявнику заходи, які він повинен вжити для захисту чи поновлення своїх прав. За результатами своєї діяльності Омбудсмен подає до Верховної Ради щорічну (зазначаються випадки порушень за попередній рік, вжиті заходи, висновки та рекомендації) та спеціальну (з окремих питань) доповіді.
Участь Уповноваженого з прав людини в судовому процесі
Окрім розгляду письмових звернень, Омбудсмен наділений прогресивним повноваженням на участь у судовому розгляді справи (зокрема, у ролі позивача, апелянта чи касатора). Також Уповноважений з прав людини може бути присутній на засіданнях судів усіх інстанцій. У таких випадках він повинен надати суду докази того, що особа не може самостійно звернутися до суду з позовом, відповідною апеляційною чи касаційною скаргою через вік, недієздатність або фізичний стан. При цьому чинне процесуальне законодавство дозволяє Уповноваженому з прав людини представляти інтереси осіб лише в межах адміністративного та цивільного судочинства.
Однак звернення Омбудсмена до суду не завжди закінчується задоволенням його позову (скарги). Наприклад, у листопаді 2018 р. Окружний адміністративний суд м. Києва відмовив у задоволенні позову Уповноваженого з прав людини до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними окремих положень його постанов щодо внутрішньо переміщених осіб (справа №826/14807/16).
Отже, інститут Омбудсмена, беззаперечно, є важливою ланкою у процесі захисту прав людини й громадянина від порушень з боку органів влади чи їх посадових осіб, проте потребує додаткового розмежування компетенцій (зокрема, в частині судового захисту). Також необхідним є підвищення рівня моніторингу за дотриманням прав Уповноваженим з прав людини чи його представниками, а також за початком розгляду справ за власною ініціативою, які наразі майже у 100% випадків розпочинаються за заявами осіб чи їхніх представників.
Джерело: Юридична газета ONLINE
