Адвокат подав до суду підписану ним апеляційну скаргу від імені позивача, а у підтвердження повноважень на представництво долучив копії ордера та договору про надання правової допомоги.
Однак апеляційний суд скаргу повернув на підставі п.1 ч.4 ст.298 Кодексу адміністративного судочинства.
Так, у відповідній ухвалі зазначається, що для підтвердження повноважень адвоката на представництво скаржник до апеляційної скарги подав не встановлені процесуальним законом документи, а їх копії, посвідчені самим адвокатом, тобто подав документи, які не можна визнати такими, що засвідчують повноваження адвоката як представника.
Не погодившись із цим рішенням, особа подала касаційну скаргу, мотивовану тим, що чинне законодавство не містить формулювання щодо надання суду саме оригіналів документів, що посвідчують повноваження представника сторони у суді. Водночас законом не забороняється надання належним чином засвідчених копій таких документів.
І Верховний Суд цю касаційну скаргу задовольнив, виходячи з того, що відповідно до норм КАС повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або її копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії довіреності.
Разом з тим, відповідно до п.9 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів.
«З огляду на те, що долучені до матеріалів апеляційної скарги копії договору про надання правової допомоги та ордеру засвідчені у визначеному законом порядку, вони є належними документами, що підтверджують право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої процесуальної дії.
У зв’язку з викладеним, Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на відсутність доказів на підтвердження наявності у скаржника права підписувати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у даній справі від імені позивача», — зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року.
«Судово-юридична газета» також повідомляла, що Касаційний цивільний суд залишив без руху скаргу, викладену російською мовою, посилаючись на ч.1 ст.9 ЦПК, відповідно до якої цивільне судочинство провадиться державною українською мовою.
До того ж ми повідомляли, що судді Великої Палати Верховного Суду висловили окрему думку щодо підстав та умов розгляду господарських справ без виклику сторін — в порядку спрощеного (письмового) провадження.
Також Велика Палата сформулювала правову позицію щодо наслідків нероз’яснення права особи на розгляд її справи судом присяжних.
