У 2018 р. в Україні запрацював «Електронний суд» — це офіційний державний сервіс, за допомогою якого можна подавати позовні заяви онлайн та мати повний доступ до електронних копій всіх матеріалів справи, стороною якої є користувач кабінету цього сервісу. Для пересічного адвоката найбільш бажаними є два напрямки полегшення роботи: можливість подавати позовні заяви та інші заяви щодо справи через електронну систему без канцелярії та пошти, а також ознайомлюватися з матеріалами справи онлайн. Щоб уникнути довгих черг під час відправлення судових документів, я вирішила протестувати цей сервіс.
Зареєструватися в системі не складно. Потрібно отримати електронний цифровий підпис (наприклад, у системі «Приват24») та заповнити форму. Особистість користувача підтверджується за допомогою номера телефону, електронної пошти та електронного цифрового підпису.
Як виявилося, робота електронного суду не бездоганна. Перед Новим роком на сайті проводилися технічні роботи, тому користувачі майже два тижні не мали доступу до електронного кабінету. Після Різдва система відновила своє функціонування. Чи змінилося щось за це час? Ні, на сайті досі розміщується оголошення, що деякі функції системи можуть не працювати, але які саме — невідомо.
Першою було направлено позовну заяву до одного з районних судів Вінницької області. З метою дотримання вимог Цивільного процесуального кодексу України, додатки до позовної довелося відксерити, засвідчити й тільки потім відсканувати. Система написала, що заява доставлена, але наступного дня на порталі «Судова влада» не було даних про справу. Позовна заява знайшлася лише після дзвінка в суд, до якого була відправлена заява, та розмови з трьома співробітниками. В моєму електронному кабінеті користувача у статусі заяви з’явилася позначка, що заява зареєстрована.
Чесно кажучи, були побоювання, що позовну заяву залишать без руху. Річ у тім, що система «збирає» заяви автоматично, а користувач лише записує необхідні дані у задані поля. В системі немає необхідного поля для вказівки офіційної електронної адреси. До того ж, якщо адреса електронної пошти невідома, то користувач залишає відповідне поле пустим. Система не включає до заяви дані про електронну пошту. Однак за поданою онлайн позовною заявою провадження все ж таки було відкрите.
Не такі успішні результати використання системи «Електронний суд» у роботі з київськими судами. Зокрема, щоб отримати доступ до електронних матеріалів справ, було подано 5 заяв до Господарського суду м. Києва про вступ до справи як представника. Це формальна процедура, суть якої полягає у відправленні довіреності через систему. Суд, перевіривши довіреність, надає представнику доступ до матеріалів справи.
Незважаючи на те, що система проінформувала щодо подання заяви, ні канцелярія, ні суддя її не бачили. В суді це пояснили технічними труднощами. Дізнатися причину, чому саме не вдалося отримати онлайн-доступ до матеріалів, а також чому була відсутня інформація щодо справ, які наразі перебувають на розгляді в Північному апеляційному господарському суді, так і не вдалося.
Також невдача спіткала під час спроби подати електронну заяву до Вишгородського районного суду Київської області. Оскільки одночасно слухалися дві справи, на яких потрібно представляти інтереси клієнтів, було подано заяву про відкладення розгляду справи. Наступного дня телефоном не вдалося підтвердити отримання заяви судом. Працівники канцелярії пропонували телефонувати безпосередньо судді. До останнього додзвонитися не вдалося. Також відповідне клопотання було завірене електронним цифровим підписом та направлене на офіційну електронну адресу суду.
Оскільки не вдалося отримати підтвердження реєстрації клопотання, довелося їхати безпосередньо до суду, незважаючи на несприятливі погодні умови. На місці пояснили, що через технічні труднощі система «Електронний суд» у них не працює, а документи, які я відправляла на електронну пошту суду, були зареєстровані та в той же день передані судді. Тобто ситуацію з технічними труднощами системи можна вирішити шляхом подання документів електронною поштою на офіційну електронну адресу суду.
Навіть маючи можливість подавати заяви та переглядати матеріали судових справ онлайн, юристи й надалі віддають перевагу старим і перевіреним методам. Вони відправляють позовні заяви поштою та ходять до суду, щоб ознайомитися з матеріалами справ. Це пов’язано з низькою довірою до нового сервісу та відсутністю навичок користування такою системою.
Зрештою, ситуація з системою «Електронний суд» нагадує ситуацію з оплатою комунальних послуг онлайн. Завжди будуть консервативні прихильники «папірців з мокрими печатками». Однак, можна сподіватися, що вже найближчим часом черги на пошті та в канцеляріях судів зменшаться, оскільки адвокати почнуть економити свій час та енергію за допомогою системи «Електронний суд».
