У своєму приватному житті адвокат зобов’язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень. Можливість застосування цієї норми ПАЕ, як підстави для позбавлення адвоката свідоцтва, нещодавно підтвердив ОАСК. Постанова Окружного адміністративного суду Києва від 21 липня 2017 року розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, передає видання «Закон і Бізнес».
Одразу зауважимо, що Правила адвокатської етики зазнали змін 9 червня 2017 року (нову редакцію було ухвалено під час з’їзду адвокатів України). Втім, вимога поважати адвокатську професію у загальному вигляді залишилася: відповідно до ст. 12 всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов’язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.
Повертаючись до судового рішення, суд, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, підтвердив, що адвокат протягом тривалого часу, з 2006 року по 2014 рік, своєю поведінкою чинив перешкоди іншій особі – власнику житла у користуванні своєю власністю. Він одноособово, без узгодження із співвласником, здійснив переобладнання житла, на власний розсуд розпорядився майном, що було в квартирі.
На час розгляду скарги у регіональній КДКА адвокат заявляв, що не допускає і не буде допускати скаржника в квартиру, оскільки це його правова позиція та у спірній квартирі проживає він з сім’єю. Оскільки квартира однокімнатна, зважаючи на розмір житлової площі, яка у розрахунку на одну особу нижче санітарної норми, проживання двох сімей в однокімнатній квартирі неможливе. Дисциплінарна палата КДКА Київської області у листопаді 2013 року винесла попередження адвокату. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури скасувала це рішення та позбавила адвоката права на здійснення адвокатської діяльності.
Адвокат оскаржив це рішення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з того, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом про адвокатуру та адвокатську діяльність та Правилами адвокатської етики.
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися у разі систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.
Згідно з частиною 4 статті 7 Правил адвокатської етики, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у своєму приватному житті адвокат зобов’язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами.
Окремо суд зазначив, що адвокатура в Україні – це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
При цьому, правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин та фактів прийняти рішення за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб’єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.
В свою чергу, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Таким чином, правову оцінку рішенню Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про перегляд рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області та прийняття нового рішення про застосування до адвоката дисциплінарного стягнення суд надав виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності.
