Турборежим роботи чинного Парламенту відчутно відображається на повсякденному житті наших людей. Позитивним або негативним стане такий формат роботи Верховної Ради – покаже час, а поки проаналізуємо те, що маємо.
У статті ми розкажемо, що ж новенького чекає на нас у кримінальному процесуальному законодавстві, починаючи з 2020 р., зокрема для сторони обвинувачення і захисту. Про що завжди потрібно пам’ятати?
Наприкінці 2019 р. був прийнятий закон, норми якого вже працюють і який по-новому регулює окремі аспекти кримінального процесуального законодавства (ЗУ №187-ІХ).
Так, слідчому і прокурору повернули право призначати експертизу самостійно, тобто НЕ через слідчого суддю. Це повинно реально розвантажити суди і прискорити строки проведення досудового слідства. При цьому скасована монополія державних експертів, тобто експертами можуть бути не тільки співробітники державних експертних установ, а й приватні фахівці. Дана новела дасть можливість стороні захисту більш активно застосовувати цей напрямок для встановлення об’єктивної істини. Важливо, щоб експерти сумлінно виконували свою функцію і довели, що державна експертиза є не завжди «правильною».
Досить часто затримані особи не мають при собі документів і не повідомляють своїх даних, що ускладнювало «життя» слідчим органам. Відтепер така поведінка затриманого не буде проблемою для представника правоохоронного органу, оскільки в протоколі затримання можна буде описати зовнішність людини і доповнити протокол фотознімком.
Новинкою стало те, що Генеральний прокурор України фактично самостійно може приймати рішення про притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності. З одного боку це спрощує процедуру притягнення до відповідальності чиновника, але з іншого відкриває можливість для спекуляцій і зловживань. Адже ніхто не буде спростовувати, що Генпрокурор завжди є людиною влади. І якщо нинішній прокурор, сподіваємося, не буде «грати» в чужі ігри, то наступний ж може? І куди ми тоді повинні привести країну? Важливо це розуміти, і ставити якісь законодавчі «обмежувачі» для протидії спекуляціям і зловживанням.
Дуже багато суперечок на стадії досудового слідства виникає при поверненні тимчасово вилученого майна – особливо того, на яке не накладено арешт або арешт знято. У таких випадках, як свідчить практика, слідчий не дуже поспішає повертати майно, що абсолютно не влаштовує власника вилученого майна. Відтепер слідчий повинен буде негайно виконувати рішення слідчого судді з приводу повернення майна власнику (при відмові в арешті майна або зняття арешту), а потім повідомляти про це слідчого суддю. Тут важлива роль саме слідчого судді в тому, щоб оперативно реагувати на можливу бездіяльність з боку слідчого або прокурора щодо повернення майна. Безумовно подібне нововведення вартує похвали.
Змін достатньо, але в умовах різнобічності інтересів контролюючих органів важливо не допустити зловживань, а у випадку їх виявлення – нещадно карати посадових осіб. Якщо чиновнику надають більше прав, то повинна бути і більша відповідальність.
Ще одним важливим історичним моментом є те, що, починаючи з цього року, кримінальні правопорушення будуть кваліфікуватися як злочини (було до цього) і як кримінальні проступки (новий інститут). Закон, який регулює процедуру розслідування кримінальних проступків, прийнятий ще в квітні 2019 р., і в цій же редакції вступив у дію (ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»).
Кримінальним проступком відтепер вважається діяння (бездіяльність), за яке передбачено основне покарання у виді штрафу не більше 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
Особи, які вперше скоїли кримінальний проступок, покаялися, визнали і усвідомили провину своїх дій, відшкодували збиток, можуть «заслуговувати» на звільнення від кримінальної відповідальності. Однак це не стосується осіб, які вчинили корупційні злочини.
Вводиться кримінальна відповідальність за керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, що також є новинкою нашого законодавства. Тепер ті, хто любить покататися під «мухою», можуть отримати судимість.
НОУ-ХАУ від парламентаріїв – винагорода за викриття корупціонера.
З 1 січня 2020 р. набрав чинності закон, який повинен надихнути людей не давати хабарі, а навпаки – викривати корупціонерів. Основний сенс закону в тому, що людина, яка повідомила про хабарі (хабарництво), може претендувати на відсоток від суми хабара. Багато хто критикував цей закон, деякі – схвалювали, але реальну оцінку користі чи шкоди покаже час. Тут важливим є те, щоб органи, які реалізовуватимуть цей закон, були мудрими, незаангажованими і ні в якому разі не підставляли простих громадян, які реально хочуть допомогти викрити корупціонера. Якщо у решти людей занапастити віру, то світло в кінці тунелю в боротьбі з корупцією ми довго не побачимо.
Фактично викривач – це будь-яка людина, співробітник або не співробітник організації, який повідомляє про можливі факти корупції. Повідомляти про факти корупції можна в телефонному режимі, письмово або усно. Таке повідомлення повинно бути конкретизовано, щоб уповноважений орган (НАЗК, НАБУ тощо) міг перевірити повідомлення впродовж 10 днів – саме такий термін визначено законодавчо. Важливо пам’ятати, що впродовж 3-х днів із дня завершення попередньої перевірки викривач повинен отримати повідомлення про результати такої перевірки.
Яким чином це буде можливо, як швидко викривач отримає фідбек – покаже час, але складнощів, напевно, не уникнути.
Якщо далі аналізувати закон, стає цікавіше. Хто ж буде мати право на отримання винагороди?
Таке право може бути лише у тих, хто допоможе викрити корупціонерів, де сума хабара або завданих збитків в 5000 разів є більшою за прожитковий мінімум. Якщо брати до уваги реальний розмір прожиткового мінімуму на початок 2020 р., то це 2027 грн. Отже, щоб отримати винагороду, розмір хабара (збитку) повинен бути більш 10 135 000 грн. І ось тут уже викривач може розраховувати на винагороду до 10%, тобто більше 1 млн грн. Законодавець встановив і обмеження: винагорода не може бути більше 3 тис мінімальних заробітних плат (4723х3000 = 14 169 000 грн (станом на 01.01.2020 р.).
Як бути з тими побутовими хабарами, які складають менше зазначеної суми, не зрозуміло. Є відчуття, що влада ловить тільки «велику рибу», але ж народ цікавить саме ліквідація корупції на нижньому, побутовому рівні (органи місцевого самоврядування, виконавча влада на місцях, податкова, поліція, прокуратура, суди тощо). Подивимося, можливо, це пілотний проект, який дасть свої результати.
Зверніть увагу, що розмір винагороди виплачується з державного бюджету, і його розмір визначає суд, виходячи з особистості людини, важливості інформації і фактів.
Захисником таких викривачів держава призначила НАЗК, оскільки саме вони повинні працювати з такою категорією людей, надавати їм захист, забезпечувати безпеку, консультувати тощо.
Важливо! Розкривати інформацію про викривачів заборонено, крім випадків, передбачених законом.
Якщо інформація про корупцію не є достовірною, то її повинні спростувати ті, які її поширили. І все? Так, максимум, що може вимагати людина, якій завдано моральної або матеріальної шкоди такої недостовірної інформації – це вимагати відшкодування. Однак, якщо таке повідомлення про корупцію були зроблені непублічними каналами, то ця норма не буде працювати. Це говорить про те, що будь-яка людина фактично безкарно може непублічно звинувачувати іншого в корупції. А уповноважені органи за наш рахунок будуть створювати видимість роботи, розуміючи, що це ігри протилежних сторін.
Все будується на довірі і свідомості. Це, звичайно, добре, але в нашій країні це дуже небезпечно. Дуже хочемо помилятися, але поки картина виходить така.
