Ордер на надання правової допомоги, в якому у графі “назва органу, у якому надається правова допомога” не зазначено конкретний суд, а написано: “у будь-яких судах України органи державної влади” є належним підтвердженням повноважень адвоката.
Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року № 910/1669/19.
Адвокат звернувся до суду з касаційною скаргою щодо скасування ухвали апеляційного суду. Скаржник зазначав, що апеляційним судом не враховано, що вказівка у ордері у графі “Назва органу, в якому надається правова допомога” на те, що правова допомога надається в будь-яких судах України є підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України, в тому числі і в Північному апеляційному господарському суді.
З повним текстом судового рішення зручно ознайомитися у VERDICTUM. Замовити тестовий доступ можна тут.
Позиція Верховного Суду
КГС ВС скаргу задовольнив, з огляду на таке.
Законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі “Назва органу, в якому надається правова допомога”. Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
У справі № 910/1669/19 в ордері на надання правової допомоги, доданому до апеляційної скарги вказано: “у будь-яких судах України, правоохоронних органах, підприємствах всіх форм власності”.
Вказаний висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати у справі № 9901/847/18 про те, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб’єктної юрисдикції судів.
Таким чином, ордер на надання правової допомоги скаржника містить усі обов’язкові реквізити, передбачені Положенням та типовою формою ордеру, а відтак у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для повернення скарги згідно з п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК.
