Пропущений строк звернення до суду у зв’язку зі зміною судової практики щодо юрисдикції категорії справ не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові№ 826/10808/18 , передає «Закон і Бізнес».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку справу за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до фізичної особи про зобов’язання вчинити дії.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач виніс припис про усунення порушення відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності із визначенням строку для добровільного його виконання. Оскільки відповідач не виконав вимоги припису в установлений строк, то в позивача виникло право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об’єкта.
ВС звернув увагу, що вперше в порядку цивільного судочинства позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва в межах встановленого законом строку звернення до суду. Однак майже через рік після звернення до суду, ухвалою цього суду провадження у справі було закрито у зв’язку із неналежністю розгляду спору в порядку цивільного судочинства.
ВС вказав, що з моменту звернення до суду із заявою та до моменту закриття провадження у справі ДАБК м. Києва вправі був очікувати розгляду справи по суті. Отже, на час і тривалість розгляду справи Шевченківським районним судом м. Києва орган державного архітектурно-будівельного контролю вплинути не міг, ці чинники перебували за його волею та бажанням.
Колегія суддів, проаналізувавши факт звернення позивача до суду з позовом уперше, тривалість розгляду справи (в порядку цивільного судочинства), а також невідкладне звернення позивача до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства (після закриття провадження у справі у зв’язку з неналежністю розгляду спору в порядку цивільного судочинства), зазначила, що у своїй сукупності ці обставини в рамках спірних правовідносин свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об’єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій помилково оцінили наведені позивачем обставини пропуску строку звернення до суду як неповажні для його поновлення.
