Несплата щорічного внеску адвокатами – проблема не з нових, і стосується, без винятку, всіх регіонів. Радикальних масових «розправ» із боку регіональних КДКА тим не менш не було – як в силу певної толерантності з боку органів адвокатського самоуправління, так і через індивідуалізацію покарань. Адже самого факту несплати щорічного внеску адвокатом ще не достатньо, аби притягнути його до дисциплінарної відповідальності. Потрібно, щоб до КДКА було направлене відповідне подання (зазвичай це робить голова Ради, ґрунтуючись на відповідних рішення Ради адвокатів регіону).
Також у КДКА будуть розглядати ці справи за повною процедурою – дізнаватися, які були підстави несплати («просто забув», «принципово не плачу», «фінансові труднощі» тощо), наскільки систематичною була така несплата тощо. Так чи інакше, але в регіонах хоча і розуміли масовість проблеми, але не робили занадто різких кроків. Для прикладу, візьмемо найбільший адвокатський регіон – Раду адвокатів та КДКА Київської області. За минулий рік було порушено трохи більше 900 проваджень щодо «неплатників» і водночас накладень на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на 1 рік – не більше 10 осіб.
Тим не менш днями в соцмережах стався черговий медійний вибух, пов’язаний з рішенням ВС від 23.04.2020 р. у справі №П/811/3546/15. Якщо коротко, то суть спору полягала в тому, що адвокат у грудні 2015 р. звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до КДКА свого регіону, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії у складі дисциплінарної палати №75 від 23.11.2015 р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за несплату щорічних внесків. Адвоката було позбавлено права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням із Єдиного реєстру адвокатів України: «за грубе, систематичне порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишив в силі постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 р., в якій суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що застосування до адвоката України дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю не може бути застосовано у разі притягнення адвоката до відповідальності за вчинення такого виду дисциплінарного проступку як невиконання рішень органів адвокатського самоврядування, оскільки невиконання рішень органів адвокатського самоврядування та порушення правил адвокатської етики є різними видами дисциплінарних проступків.
Для деяких адвокатів таке рішення стало приводом для категоричних висновків – можна не платити щорічні внески, бо це не є порушенням Правил адвокатської етики. Насправді не зовсім так. Верховний Суд лише вказав на те, що не можна було позбавляти адвоката його статусу на підставі несплати внесків, а от призупинити його діяльність на строк до одного року – цілком законно.
Далі витяг із рішення суду:
«47. Крім того, колегія суддів зазначає, що пункт другий частини першої статті 35 Закону №5076 передбачає, що за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року.
48. Пункт 2.1. «Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування», затвердженого Рішенням Ради адвокатів України №72 від 16 лютого 2013 р. установлює, що сплата щорічного внеску на реалізацію повноважень органів адвокатського самоврядування, відповідно до рішень з`їзду адвокатів України, Ради адвокатів України, актів НААУ є професійним обов`язком кожного адвоката.
49. Пункт 2.16 «Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування», передбачає, що порушення адвокатом порядку та строків сплати щорічних внесків вважається невиконанням рішення органу адвокатського самоврядування та відповідно вважається дисциплінарним проступком.
50. У пункті 2.18 цього Положення, встановлено що у випадку порушення адвокатом порядку сплати щорічних внесків, а також/чи прострочення встановлених цим Положенням строків їх сплати понад три місяці, до нього за поданням Ради адвокатів України або ради адвокатів регіону застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року.
51. Зазначені норми затверджені Рішенням Ради адвокатів, які повинен дотримуватися у тому числі відповідач при прийнятті рішень.
52. Тобто, у цій справі КДКА Кіровоградської області, всупереч вимог Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування», затвердженого Рішенням Ради адвокатів України №72 від 16 лютого 2013 р. застосувала відповідальність у вигляді припинення права на адвокатську діяльність».
Це рішення знайшло жвавий відгук у багатьох адвокатів. Дехто банально став посилатися на це рішення, як приклад того, що можна й надалі не сплачувати внески. Дехто побачив неузгодженість та неконституційність окремих положень профільного закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (в частині як визнання того, що є дисциплінарним проступком, так і видів дисциплінарної відповідальності адвоката). А дехто взагалі став запитувати: а чи мала РАУ компетенцію приймати положення про внески (натякаючи на те, що це прерогатива З’їзду)? Резонанс вийшов настільки великий, що окремі адвокати навіть почали запитувати один одного: а чи будуть якісь настанови з цього приводу?
Що малося на увазі під словом «настанови» – оголошення непокори РАУ чи заклик не платити внески – цього ми, звичайно, не дізнаємося. Проте не дивно, що офіційна позиція органів адвокатського самоврядування не забарилася.
Зокрема, на думку голови ВКДКА Сергія Вилкова, ВС у цій справі аж ніяк не заперечував факту того, що несплата щорічного внеску тягне за собою дисциплінарну відповідальність адвоката: «Несплата адвокатом щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування є дисциплінарним проступком, що полягає у невиконанні рішення органу адвокатського самоврядування та є підставою для притягнення такого адвоката до відповідальності».
«Саме цю позицію, що ґрунтується на положеннях чинного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», неодноразово підтверджував Верховний Суд, у тому числі в своїх останніх рішеннях, що стали предметом бурхливого обговорення в соцмережах», – заявив голова ВКДКА, коментуючи останні рішення касаційної інстанції стосовно рішень КДКА про притягнення адвокатів до відповідальності за несплату щорічних внесків.
Йдеться про рішення ВС у справах №П/811/3546/15, №2540/3034/18, тексти яких нещодавно з’явилися у Єдиному державному реєстрі судових рішень, і які дехто, на підставі публікацій у ЗМІ, витлумачив таким чином, що вища судова інстанція начебто звільнила адвокатів від виконання рішення Ради адвокатів України.
«У даній ситуації дивує не стільки викривлене або маніпулятивне подання інформації у засобах масової інформації, скільки позиція «колег», які (як я переконаний), чудово розуміючи справжній зміст рішень Верховного Суду, тим не менш, почали свідомо поширювати неправдиві по суті твердження про скасування відповідальності та, відповідно, необов’язковість сплати щорічних внесків», – зазначив пан Вилков.
Нагадаємо, відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 54 Закону, з’їзд адвокатів України може прийняти рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, визначити напрями їх використання та відповідальність за несплату внесків. Рада адвокатів України, зокрема, забезпечує виконання рішень з’їзду адвокатів України; встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (п.п. 3, 6 ч. 4 ст. 55 Закону).
Сьогодні ця норма Закону реалізована у Положенні про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, затвердженому рішенням Ради адвокатів України від 03.02.2017 р. №4.
Приписами ч. 1 ст. 57 Закону установлено, що рішення з’їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов’язковими для виконання всіма адвокатами. Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким, зокрема, є невиконання рішень органів адвокатського самоврядування (п. 6 ч. 2 ст. 34 Закону).
Згідно із п. 2.18 Положення про внески, у випадку порушення адвокатом порядку сплати щорічних внесків, а також/чи прострочення встановлених цим Положенням строків їх сплати понад три місяці, до нього за поданням Ради адвокатів України або ради адвокатів регіону застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року.
«Саме така правова позиція по суті міститься в обговорюваних рішеннях Верховного Суду, який насправді лише знайшов процесуальні порушення при винесенні регіональними КДКА рішень у справах. І саме на цих підставах задовольнив позовні вимоги адвокатів до органів адвокатського самоврядування», – наголосив очільник ВКДКА.
Справжніми підставами задоволення позовних вимог адвокатів та скасування рішень КДКА стали недостатнє обґрунтування та оформлення рішень, помилки у кваліфікації допущених адвокатами дисциплінарних проступків та невідповідність дисциплінарного стягнення, застосованого до них.
Аби розвіяти сумніви та застерегти адвокатів від хибного розуміння рішень ВС, Сергій Вилков також нагадав рішення у справі №1540/4358/18, яким Верховний Суд підтвердив, що несплата внесків є триваючим правопорушенням. Тому розрахунок на сплив річного строку притягнення до відповідальності окремих адвокатів також не виправданий.
«Пояснити абсурдність будь-якого іншого тлумачення рішень ВС та ситуації, що склалася, можна на прикладі добре відомих правникам положень ст. 438 КПК України, які визначають, що істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність або невідповідність призначеного покарання тяжкості порушення є підставами для скасування або зміни судових рішень в суді касаційної інстанції. Уявіть, що ВС скасував обвинувальний вирок через неправильну кваліфікацію злочину, а адвокати зробили з цього рішення висновок та стали поширювати інформацію про те, що таким чином було декриміналізовано сам злочин», – резюмував пан Вилков.
