Суть справи: адвокат звернувся із позовом до НААУ в особі Ради адвокатів України, третя особа – Рада адвокатів м. Києва, в якій позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо вилучення з відкритого доступу публічної інформації щодо нього – адвоката з Єдиного реєстру адвокатів України(ЄРАУ), зобов’язати відповідача відновити для публічного доступу відомості про адвоката в цьому реєстрі шляхом їх відображення у відкритому доступі на офіційному вебсайті НААУ.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду попередньої інстанції, у задоволенні позову відмовив. Рішення мотивоване тим, що на момент звернення позивача до Ради адвокатів м. Києва із заявою щодо внесення до ЄРАУ даних про нього відповідачем – РАУ, а саме 13 червня 2016 року, вже було прийняте рішення від 11 червня 2016 року № 156, яким заборонено саме Раді адвокатів м. Києва вносити до ЄРАУ відомості про осіб, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв про складення кваліфікаційного іспиту, виданих неповноважним органом – Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури(КДКА), з 12 жовтня 2012 року. Вказана заборона поширювалася на внесення Радою адвокатів м. Києва до ЄРАУ відомостей про позивача.
Однак Верховний Суд із таким висновком суду апеляційної інстанції не погодився.
Відповідну постанову у справі № 826/10717/18 ВС прийняв 02.06.2020. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Тестовий доступ в систему можна оформити тут.
ВС вказав, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чи Порядком ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 26 (зі змінами), прямо не передбачено такої підстави для відмови у включенні до ЄРАУ чи відмови в публічному відображенні відомостей про адвоката в ЄРАУ, як порушення адміністратором першого рівня заборон, встановлених Радою адвокатів України.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що позивач виконав усі вимоги Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» для набуття статусу адвоката та заняття адвокатською діяльністю до прийняття рішення Ради адвокатів України № 156, а тому мав законні сподівання на публічне відображення відомостей про нього як адвоката в ЄРАУ.
Повідомлення щодо цього рішення ВС розмістив на своїй сторінці.
Джерело: Юрліга
