Закриття провадження через подання позову до суду неналежної юрисдикції не підтверджує ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб’єктної юрисдикції. Тож і розподіл судових витрат є передчасним.
У справі №810/5133/18 особа звернулася з позовом проти Міністерства юстиції щодо визнання незаконним і скасування його наказу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Третьою особою на стороні відповідача виступало приватне підприємство.
Окружний адміністративний суд закрив провадження, оскільки на той момент сформувалася практика Великої палати ВС щодо визнання таких спорів приватно-правовими. Відповідно, третя особа звернулася із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15750 грн. Суд першої інстанції задовольнив заяву, а апеляційний — зменшив суму на 5250 грн.
Натомість Касаційний адміністративний суд звернув увагу на те, що відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат лише в разі закриття провадження або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили факту зловживання позивачем його процесуальними правами.
А саме по собі пред’явлення позову з порушенням правил юрисдикції та, як наслідок, закриття провадження у справі не можуть бути достатнім свідченням необґрунтованості дій позивача. Тому немає підстав для покладення на нього витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч.5 ст.142 Цивільного процесуального кодексу.
Джерело: Закон і Бізнес
