У випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив’язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 751/6069/19.
Обставини справи
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова особу визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК особу звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК.
Районний суд установив, що він перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав потерпілому не меншу трьох ударів кулаками в голову, чим спричинив йому тяжких тілесних ушкоджень.
При перегляді вироку Чернігівській апеляційний суд скасував вказане рішення в частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок, яким визначив особі за вчинений злочин покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
У касаційній скарзі касатор, зокрема, вказував на недопустимість доказів у кримінальному провадженні: протоколу огляду відеозапису та висновку експерта щодо виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслили, що за правилами глави 15 Розділу ІІ КПК тимчасовий доступ до речей і документів стороні кримінального провадження надається на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження у випадку, коли в інший спосіб неможливо отримати речі і документи, які можуть мати значення у справі.
Як убачається з матеріалів провадження, наявний у справі DVD-R-диск з відеозаписом обставин події з камер відеоспостереження був добровільно наданий директором ТОВ «Р» на запит слідчого, а отже, необхідності звертатися з відповідним клопотанням до слідчого судді для отримання копії цього запису в останнього не було.
Також ВС зазначив, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій – лише спосіб збереження інформації, який має значення, тільки коли електронний документ виступає доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив’язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
ВС підкреслив, що долучений слідчим до матеріалів провадження в якості речового доказу DVD-R-диск з відеозаписом обставин події був виготовлений у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у вигляді файлів.
Таким чином, записаний на оптичний диск – носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.
При дослідженні вказаного відеозапису в судовому засіданні засуджений підтвердив правильність відображення у ньому подій і цей доказ стороною захисту в суді не оспорювався.
Окрім цього, ВС наголосив, що судова медична експертиза щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілого в кримінальному провадженні проведена з додержанням вимог статей 242-244 КПК. При цьому, як убачається з матеріалів провадження та всупереч доводів захисника в касаційній скарзі, до її проведення інші експерти ніж ті, яким це було доручено, не залучалися.
Під час проведення експертних досліджень експертами лише були використані дані КТ головного мозку, що містилися на оптичних носіях з результатами їх вивчення головним позаштатним спеціалістом з рентгенології Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, лікарем-рентгенологом Чернігівської обласної лікарні, яка була залучена до діагностування потерпілого під час його лікування у нейрохірургічному відділенні КНП «Чернігівська обласна лікарня» з 28 березня до 8 квітня 2019 року.
При цьому порушень частин 6 та 7 ст. 69 КПК, на які посилається захисник в касаційній скарзі, при перевірці матеріалів провадження Судом не встановлено.
Правильність висновків судово-медичної експертизи щодо ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, стороною захисту не осопрювалось і жодних клопотань про призначення додаткових (повторних) експертиз з цього приводу нею в суді не заявлялось.
ВС зазначив, що вирок апеляційного суду є належно обґрунтованим та вмотивованим і за змістом відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 КПК, у ньому зазначено відповідні підстави та положення закону, яким керувався цей суд при постановленні свого рішення.
Верховний Суд вирок Чернігівського апеляційного суду залишив без зміни.
