Обвинувачення звичайно вважає, що відкриття матеріалів кримінального провадження зупиняє строк розслідування. Запропонуємо іншу версію.
“Обвинувальний акт є процесуальним рішенням… яким завершується досудове розслідування,” 110.4 КПК (надалі за замовчуванням). “Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта… прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити …про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування,” 290.1. Неможливо завершити розслідування без рішення, яким це розслідування завершується. Тобто, складання обвинувального акту має безпосередньо передувати відкриттю матеріалів.
“Досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується … направленням до суду обвинувального акта,” 3.1.5.
Тобто, досудове розслідування завершується складанням обвинувального акту (110.4) і закінчується направленням обвинувального акту до суду (3.1.5). Розумно вважати терміни “завершується” та “закінчується” синонімічними, а відповідні дії – одночасними. Проте, ніщо в КПК цього не вимагає.
“Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом,” 219.1. Вважаючи “направлення” (3.1.5) та “звернення” (219.1) синонімами, робимо висновок, що досудове розслідування “закінчується” (3.1.5) направленням до суду обвинувального акту в межах строку досудового розслідування.
Підсумуємо: обвинувальний акт має бути складений не пізніше відкриття матеріалів по 290, а направлений до суду – в межах строку досудового розслідування.
Складання обвинувального акту безпосередньо перед відкриттям матеріалів відповідає засадам ефективності кримінального провадження. “Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для … прийняття процесуальних рішень,” 28.1. Необхідними – тобто такими, що не можуть бути меншими; тобто, мінімальними. Оскільки після відкриття матеріалів проведення слідчих дій заборонено, то на момент відкриття матеріалів, у обвинувачення наявна вся інформація для складання обвинувального акту. Будь-який перебіг строку між цим моментом та складанням обвинувального акту буде зайвим, тому недопустимим.
“Одночасно з переданням обвинувального акта… до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію,” 293.1. Що таке “одночасно”? Не за три години (184.2), а саме одночасно. Трохи раніше, ніж одночасно, щоб подати в суд розписку про отримання обвинувального акту (291.4.3).
У випадку відправлення поштою, одночасність було б легко дотримати: прокурор одночасно відправляє обвинувальний акт до суду, та його копію – підозрюваному. Проте, 293.1 вимагає вручення копії “під розписку”. Прокурору непросто вручити копію обвинувального акту під розписку підозрюваному одночасно з поданням до суду. Наприклад, вручення копії 24 червня при поданні в суд 30 червня не може вважатися одночасним.
Направлення обвинувального акту до суду має здійснюватися не одночасно з його складанням, а пізніше. Так, після складання обвинувального акту, починається ознайомлення з матеріалами (290). Через деякий час, обвинувачення має право клопотати перед судом про обмеження строку ознайомлення (290.10). Розгляд цього клопотання здійснюється слідчим суддею. Проте, якщо обвинувачення направить обвинувальний акт до суду, то слідчого судді вже не існуватиме. Отже, вбачається така послідовність дій: складання обвинувального акту, відкриття матеріалів, звернення до слідчого судді про обмеження строку ознайомлення, направлення обвинувального акту до суду.
Ознайомлення з матеріалами може тривати понад закінчення строку досудового розслідування, на стадії підготовчого провадження.
Ніщо в КПК не вимагає, щоб ознайомлення відбувалося саме в межах строку досудового розслідування.
“Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється,” 291.4. Тобто, у захисту немає потреби в повному ознайомленні з матеріалами провадження до початку судового розгляду.
“Строк … ознайомлення з матеріалами досудового розслідування … не включається у строки, передбачені цією статтею,” 219.5. Строк ознайомлення “не включається”, це інший строк. Обвинувачення помилково розглядає строк ознайомлення як такий, що “включається та розтягує” строк досудового розслідування. Наприклад: строк розслідування встановлений до 14 квітня, матеріали відкриті 18 березня, ознайомлення тривало до 24 червня. Обвинувачення помилково вважає, що 24 червня у обвинувачення залишилось 27 днів досудового розслідування (між 18.03 та 14.04). Ознайомлення не зупиняє перебіг строку досудового розслідування.
“Строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування… не включається у строки, передбачені цією статтею,” 219.5.
Які саме строки передбачені “цією статтею” 219? Це строк 1, 6 чи 12 місяців, згідно п.4 ст.219. Тобто, строк досудового розслідування тяжкого злочину може дорівнювати 12 місяців + час ознайомлення з матеріалами. “Передбачені цією статтею,” тобто ст.219. Продовження строків регулюється іншою статтею, 294. “Не включається у строкИ”, тобто не один строк 219.1, а множинні строки ч.2-4, тобто максимальні строки розслідування. З тексту 219.5 вбачається, що строк 290-ї додається (не включається) до максимального строку розслідування (219), а не продовженого строку розслідування (294).
Тобто, ознайомлення з матеріалами може тривати понад максимальний строк розслідування, а тому, за межами досудового розслідування, ergo на стадії підготовчого провадження.
КПК не містить норми про невключення строку ознайомлення до фактичного строку розслідування (294). Можливо вважати, що суд має право продовжувати строк в порядку 294 на період ознайомлення з матеріалами, виходячи при цьому за межі максимального строку досудового розслідування (219). Таке розуміння відповідає належної ролі суду. Воно не є екзотичним: в реєстрі судових рішень наявно близько трьох тисяч ухвал за пошуком (+”295-1″ +”виконати вимоги ст.290″), тобто продовження строку розслідування на час, необхідний для ознайомлення з матеріалами.
Обвинувачення хронічно протирічить собі: з одного боку, клопоче про продовження строку розслідування з урахуванням часу ознайомлення, а з іншого боку, зупиняє перебіг строку розслідування на час ознайомлення.
В традиційному прочитанні обвинувачення, ознайомлення зупиняє перебіг строку розслідування, чітко встановлений судом (в ухвалі про продовження строку розслідування, 295-1). Тобто, обвинувачення фактично скасовує рішення слідчого судді (про продовження строку розслідування до певної дати). Більш того, обвинувачення робить це свавільно та потенційно нескінченно. Ніщо не заважає обвинуваченню відкрити матеріали за один день до закінчення строку розслідування та домовитись з одним з учасників про довічне ознайомлення. Інші учасники навіть не мають права оскаржити цю домовленість як порушення розумних строків, оскільки затягує не обвинувачення, а учасник, і звернення до суду для обмеження строку ознайомлення є не обов’язком, а правом прокурора. (Так, це порада.)
Сам факт змінення рішення суду (про встановлення строку розслідування) діями інших осіб (обвинувачення – дати відкриття матеріалів та строку ознайомлення) є свавільним втручанням в прерогативу суду, ст.6 ЄКПЛ.
Доречі, як бути з “Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження… не включається у строки, передбачені цією статтею,” 219.5? Саме також, як з ознайомленням. При зупиненні провадження, строк розслідування не розтягується та може сплинути. Проте, одночасно з поновленням провадження, строк розслідування продовжується (аналогічно 219.7). Бо інакше, якщо вважати строк розслідування “гумовим,” що автоматично розтягується на період зупинення, ніщо не заважає притримувати кримінальні провадження роками, ігноруючі засади судочинства.
Джерело: “ПРОТОКОЛ“
