Уже 8 років адвокатське самоврядування вирішує нагальні проблеми, пов’язані з професійною діяльністю. Цього разу правники обговорювали недосконалість ордера та можливості відмови від клієнта.
Святкові сподівання
Національна асоціація адвокатів України відзначила 8-му річницю з дня заснування. У 2012 році НААУ розпочала свою роботу як самоврядна професійна організація після прийняття закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Правники зібралися вже на 73-тє засідання Ради адвокатів України, щоправда, без урочистостей — онлайн.
Звісно, річниця події — зайвий привід підбити проміжні підсумки. Так, за час свого існування РАУ прийняла 1740 рішень. Нині адвокатська спільнота — це понад 58 тис. професіоналів, і ці лави повняться рік у рік. Голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова привітала колег і висловила сподівання, що наступні роки діяльності НААУ будуть такими ж плідними, як і попередні. «За 8 років нам удалося створити працюючий механізм саморегулювання професії», — зазначила Л.Ізовітова. Головуюча на засіданні також додала, що справитися з усіма негараздами, а особливо з тими, які приніс 2020 рік, адвокатура зуміла самостійно, без допомоги держави, а часто — навіть усупереч бажанням останньої. «Однак не виключено, що нам доведеться боротися з гібридними викликами, які постали перед нашою незалежністю та нашим професійним імунітетом», — наголосила Л.Ізовітова.
Примітивний чи вдосконалений?
Одним з актуальних пунктів порядку денного стало питання про ордери. До РАУ надійшло звернення від двох адвокатів, в якому вони зазначають, що, посилаючись на положення РАУ про ордер, Верховний Суд відмовив адвокатам в участі в засіданні як захисникам. ВС мотивував це тим, що в ордері не зазначено права представляти інтереси клієнта у ВС як органі. Зазвичай сфера дії ордера визначається формулюванням на кшталт: «суди всіх інстанцій і спеціалізацій» (що нібито має включати й ВС), «органи МВС», «правоохоронні органи» тощо. Тож, аби позбутися зайвого формалізму, пов’язаного з формулюванням призначення ордера в конкретних органах, члени РАУ запропонували дати роз’яснення, що в ордері можуть бути зазначені як назви, так і групи органів. Однак член РАУ, представник Донецької області Сергій Осика поспішив не погодитись із необхідністю вносити уточнення. На думку адвоката, ордер узагалі є проблематичним документом, який створює зайві бюрократичні ускладнення. «У міжнародній практиці немає такої дурниці, як ордер. Це взагалі якась совдепівська традиція. Раніше ми взагалі повинні були йти до ІТТ та СІЗО із цілим талмудом, хоча ордер уже знаходився в матеріалах справи», — зазначив С.Осика. Згадуючи випадок із власної практики, коли помилка в одній літері в назві органу для представництва в ньому клієнта призвела до того, що ордер не прийняли, адвокат додав: «Якщо ордер і передбачений процесуальними кодексами, то ми повинні зробити його максимально примітивним — на піваркуша».
Узагалі, за твердженням правників, склалася певна тенденція, коли недобросовісні органи використовують формулювання в ордері як палиці, які можна вставити в колеса адвокатам. При цьому вони завжди посилаються на положення самого РАУ. Адвокат Ігор Черезов порадив узгодити формулювання, що зазначаються в ордері, з договором про надання правничої допомоги, в якому слід указати, є чи немає в адвоката обмеження щодо представництва клієнта в будь-яких органах.
Своєю чергою В.Гвоздій нагадав, що позбуватися ордера, як і спрощувати його, — це крок назад. «Ордер дає нам суперкласні повноваження, при цьому не потребуючи договору», — зауважив В.Гвоздій. Адже ознайомлення з договором означає отримання інформації про гонорарну політику адвоката та інші аспекти, які варто було б залишити під грифом «Цілком таємно». Тож було вирішено внести уточнювальні зміни до положення РАУ щодо ордера для уникнення бюрократичних трактувань.
Молоді та диджиталізовані
Однак, попри святковий настрій, довелося згадати і про неприємні моменти, пов’язанні з функціонуванням НААУ. Заступник голови НААУ, РАУ Валентин Гвоздій наголосив, що залишається великою проблемою несплата внесків. Станом на листопад 2020 року з майже 45 тис. діючих адвокатів чверть є боржниками — це 8766 осіб. В.Гвоздій попередив: ті, хто не сплачує внесків, будуть обмежені у відвідуванні безкоштовних заходів щодо підвищення кваліфікації та інших сервісів, які надаються адвокатам через онлайн-кабінет, таких, наприклад, як генерація ордера адвоката. Також доповідач довів до відома те, що найбільш активними учасниками безоплатних заходів щодо підвищення кваліфікації є саме ті, хто не сплачує внесків. Це демонструє те, що жадібні адвокати є жадібними в усьому.
Щоправда, усі ці бюджетні неузгодженості не псують загального враження від потужності інституту адвокатури. Згідно зі статистичними даними, які традиційно оприлюднював В.Гвоздій, середній вік адвокатів України становить 33—40 років, що свідчить про молодість і енергійність адвокатури.
Крім того, українська адвокатура стає все більш прогресивною в осягненні та застосуванні на практиці інноваційних механізмів, про що свідчить хоча б те, як стрімко зростає кількість адвокатів, котрі зареєструвалися в особистому онлайн-кабінеті.
«Без перебільшення, нас можна назвати найбільш диджиталізованою адвокатурою світу. Ми домовляємося з європейськими колегами про співпрацю щодо запису відео, подкастів, інтерв’ю. Це тематика, в якій, можемо з гордістю говорити про це, випереджаємо іноземні адвокатури», — наголосив В.Гвоздій. Доповідач навів такі приклади, як онлайн-засідання РАУ, дистанційні курси з підвищення кваліфікації, відкритий Єдиний реєстр адвокатів України.
«Вічний» клієнт
Ще одним суттєвим і неоднозначним виявилося питання щодо можливості відмови від клієнта, яке несподівано також вирішується за допомогою суду. До комітету НААУ з захисту прав адвокатів, а пізніше й на розгляд РАУ надійшло звернення адвоката Нони Надіч. Жінка розповіла про складнощі, що можуть виникнути в будь-якого захисника, який з тих чи інших причин бажає відмовитися від подальшого надання правової допомоги клієнту. Так, Н.Надіч вирішила припинити відносини з клієнтом після 4 років надання правничої допомоги в кримінальному провадженні. Про це адвокат повідомила поштою (у письмовій формі) і клієнта за місцем його реєстрації, і суд. Однак, оскільки бажання розірвати договір було одностороннім, суд намагався отримати детальну інформацію про те, що саме підштовхнуло Н.Надіч до такого рішення. І своїм намаганням з’ясувати обставини конфлікту між обвинуваченим і захисником суд не обмежився та прийняв рішення про відмову в задоволенні такого клопотання. На думку Н.Надіч, цей факт може покласти початок негативній практиці втручання суду у відносини між клієнтом та адвокатом. Вона додала: «Ми не можемо бути рабами будь-яких осіб, адже адвокатура є незалежною». Також адвокат пояснила, що всі намагання узгоджувати правову позицію клієнта та його дії в суді не призвели до бажаного результату, через що виник конфлікт інтересів. Саме тому захисниця була змушена припинити надавати правову допомогу клієнту.
Проте не всім членам РАУ стало зрозумілим, з якою метою до них звернулася Н.Надіч, та чому саме РАУ має розглядати подібну ситуацію. Так, адвокати наполягали, що слід було звернутися до Вищої ради правосуддя, а не до РАУ, яка приймає рішення лише в тих справах, в яких має місце посягання на авторитет і незалежність адвокатури в цілому, а не реагує на ситуації, що мають місце в професійній діяльності окремо взятого адвоката. З такою думкою колег одначе не погодився І.Черезов, який став на бік Н.Надіч. Адвокат нагадав, що клієнти бувають різними і проблеми у відносинах із ними — теж. До прикладу, клієнт може елементарно не оплачувати послуг, про що юрист не повинен доповідати суду, але має законне право на те, аби відмовитися від подальшого надання правової допомоги.
Крім того І.Черезов звернув увагу на те, що не всі клієнти здатні себе адекватно поводити в суді та мають елементарну повагу до учасників процесу. Адвокат зазначив: якби колегам хоч раз довелося бачити, як клієнт, позбавлений волі, під час судового процесу закидує суддю власними фекаліями, вони б не поспішали доводити Н.Надіч, що її питання не потребує розгляду на засіданні РАУ. Після тривалого обговорення правники все ж вирішили допомогти колезі розібратись із ситуацією, що склалася. Бо насправді виглядає так, ніби суд скріплює якимись невидимими узами клієнта й адвоката, а недобросовісний клієнт радий тому, що адвокатові не вдається видряпатись із його міцних обіймів.
І дійсно, якщо така практика в судах збережеться, позбутися «вічного» клієнта буде набагато важче, ніж отримати нового. Як кажуть, нахабство — друге щастя. Щоправда, є вихід одразу з двох проблемних ситуацій: нахабних і безсовісних клієнтів поєднати із жадібними адвокатами, які не сплачують внесків. Цікаво: хто й кому стане важчим ярмом на шиї?
