Медіація в Україні незабаром може набрати значних обертів, коли набере чинності законопроєкт № 3504 «Про медіацію». Було проаналізовано прогалини документа; відправною точкою для цього стали кращі європейські практики. Аналіз підготували українські та закордонні експерти. Автор цієї статті є одним із цих міжнародних експертів.
Медіація: що це?
Оскільки не всі чітко розуміють, що таке медіація, в законопроєкті значну увагу приділено формулюванню цього поняття. Закон визначає, що медіація — це конфіденційна форма вирішення спорів, що не має нічого спільного із судовим засіданням. Медіація відбувається за участі нейтральної третьої сторони, медіатора, який допомагає сторонам врегулювати спір мирно, швидко та без тривалого, а часом і дорогого судового розгляду. Медіатор допомагає визначити питання, через які між ними виникли непорозуміння, та розглянути різні шляхи вирішення спору. Медіатор має на меті досягти домовленостей в конфіденційному форматі, але — і це надзвичайно важлива частина визначення — сам він не вирішує питання. Для того, щоб сторони домовилися про варіант врегулювання спору, медіатор може конфіденційно спілкуватися з ними, часом навіть без присутності іншої сторони (чого суддя ніколи не може робити, коли він або вона намагається врегулювати справу в суді). Якщо в результаті процесу медіації не було досягнено мирової угоди, медіатор повинен припинити свою діяльність. Потім інша особа, яка не виступала медіатором у спорі, може продовжувати працювати зі справою. Слід підкреслити, що за жодних обставин особа, яка виступала медіатором, не може продовжувати працювати зі справою в іншій ролі.
Приваблива альтернатива
Проєкт закону про медіацію спрямований на позасудове врегулювання у цивільних, кримінальних та адміністративних справах. Цивільні справи включають сімейні та бізнесові, а також ті, що стосуються праці, пошкодження майна, оплати комунальних послуг та багатьох інших споживчих питань. Із ухваленням закону медіація як спосіб вирішення конфліктів стане привабливою для всіх сторін у спорі, тому можна очікувати, що її будуть дуже часто використовувати. Врешті-решт, через медіацію сторони отримують повноваження. Це дозволяє їм домовитись про спосіб врегулювання їхнього спору, тож вони не мають делегувати вирішення справи судді. Медіація дозволяє уникнути неприємних емоцій, які зазвичай супроводжують розгляд справи в суді, оскільки в медіації немає того, хто виграв, та того, хто програв. Сторони разом погоджують варіант вирішення спору; обидві вони брали активну участь у досягненні такого варіанту, і це особливо корисно, якщо відносини між сторонами все одно будуть продовжуватися, наприклад, у ділових питаннях або у стосунках батьків після розлучення.
Медіація також приваблива для судів та адвокатів. У багатьох юрисдикціях суди надають перевагу медіації, оскільки це допомагає їм зменшити навантаження і, як наслідок, вони можуть вчасно розглядати ті справи,які не можуть бути вирішені в інший спосіб. Крім того, медіація корисна адвокатам, оскільки завдяки їй вони надають своїм клієнтам індивідуальні юридичні послуги. Так адвокати можуть активно долучатися до додаткової галузі права, і тому не дивно, що у багатьох країнах юристи рекламують себе як адвокатів і водночас як медіаторів у сімейних справах. Оскільки їхні клієнти не можуть програти справу під час застосування медіації, це збільшує вірогідність того, що клієнти будуть задоволені наданими послугами. Підсумовуємо: медіація створює переваги для всіх, хто в ній бере участь.
Коли проводити медіацію
В ідеалі медіація повністю замінює судовий розгляд. У результаті цього сторонам не треба сплачувати судовий збір та зазнавати зайвих затримок, а працівники апарату суду та судді не витрачають час та ресурси. Очевидно, що для цього потрібно, щоб сторони усвідомлювали доступність медіації на ранній стадії, наприклад, якщо вони дізнаються про це завдяки інформаційним кампаніям у публічних ЗМІ або отримують інформацію від юристів — адвокатів та інших надавачів правничої допомоги. Сторони та їхні адвокати повинні переконатись, що за позовом не спливе строк позовної давності, коли врегулювання через медіацію виявиться неможливим і справу доведеться передавати до суду. На відміну від судового розгляду, ініціювання медіації автоматично не зупиняє строки позовної давності.
Також у багатьох європейських юрисдикціях трапляється так, що сторони отримують інформацію про медіацію лише після того, як їх справа потрапила до суду, оскільки судді інформують сторони конфлікту, що медіація є хорошою альтернативою судовому розгляду. Законопроєкт забезпечує правову підставу для того, щоб суддя інформував учасників процесу про медіацію.
Просування медіації
Враховуючи всі переваги медіації, дивно, що в Україні її не використовують частіше. Законопроєкт спрямований на те, щоб змінити цю ситуацію. Він допомагає поінформувати широку громадськість про медіацію як альтернативу судовим процесам. Поінформованість слід також підвищувати через проведення цілеспрямованих інформаційних кампаній у публічних ЗМІ, а крім того, до справи мають долучитися судді, адвокати та інші надавачі правової допомоги, що інформують окремих учасників судового процесу про можливість застосувати медіацію. Але це спрацює лише в тому випадку, якщо правники переконаються в перевагах медіації. Тому доцільно, щоб медіація стала частиною програми вищих навчальних закладів юридичної освіти та інших форм (постійної) юридичної освіти та навчання. Це не означає, що всіх юристів слід обов’язково готувати як медіаторів. Однак вони повинні принаймні отримати базові знання щодо цього типу вирішення спорів, аби могли надавати кваліфіковану консультацію клієнтам та сторонам, що ведуть судовий процес.
Забезпечення приміщень для медіації також може збільшити її популярність. У деяких регіонах України існує можливість проводити медіацію в судах (кабінети медіації). Надання схожого приміщення та деяких інших ресурсів при судах може бути хорошим варіантом у певних регіонах, але такі приміщення можуть надаватися і в інших місцях, подалі від судів, на нейтральній території. Особливо під час Covid19 слід пам’ятати, що електронна медіація є альтернативою медіації з фізичною присутністю сторін. Електронна медіація також корисна в тих населених пунктах, де медіаторів недостатньо. Для належного функціонування електронної медіації необхідна безпечна цифрова інфраструктура, а медіаторам може знадобитися додаткове навчання.
Слід вивчити інші стимули для використання медіації. Сторонам, які вирішили застосувати медіацію після передачі справи до суду, можна, наприклад, повернути частину судового збору. Очевидно, що це перший крок, але існують і сильніші фінансові стимули. Наприклад, надання безоплатної медіації у певних справах. Доступність безоплатної правничої допомоги для незаможних осіб, які хочуть скористатися медіацією, також корисна. Доволі вагомим стимулом для бізнесу може бути обізнаність про те, що при медіації забезпечується конфіденційне вирішення спорів, особливо коли вони стосуються комерційної таємниці та інших делікатних питань, які сторони не хочуть публічно вирішувати в суді. Нарешті, стимулом може бути швидке виконання домовленостей. Це могло би спрацювати, якщо угода, укладена за результатами медіації, яка відповідає нормам законопроєкту, набуває чинності протягом короткого періоду часу (наприклад, суд одразу затверджує ці угоди без додаткових процедур).
Якість
В Україні надання послуг медіації не організовано централізовано; акцент робиться на самоврядуванні медіаторів. Це корисно, якщо існує жорсткий контроль якості. Зрештою, якість відіграє вирішальну роль для формування довіри серед широкої громадськості. Законопроєкт встановлює мінімальні вимоги до підготовки медіаторів. Тільки ті медіатори, які відповідають цим кваліфікаційним вимогам, повинні вноситися до офіційних реєстрів медіаторів (публічні вебсайти), щоб громадськість знала, що обирає кваліфікованого медіатора, коли звертається до цих реєстрів (слід встановити тимчасові та перехідні положення для медіаторів, які наразі працюють на задовільному рівні і яким потрібно дати трохи часу того, щоб вони відповідали новим вимогам до навчання). Можна подумати над тим, щоб пов’язати ці реєстри з центральним вебсайтом, щоб гарантувати легкий онлайн-доступ до списків медіаторів, які працюють в різних регіонах. Інший варіант — зарезервувати визначення «медіатор» для тих, хто відповідає необхідним вимогам до навчання.
Джерело: Рада адвокатів у Київській області
