Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов’язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 500/2433/19.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС про сплату боргу(недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) у розмірі 9983,16 грн.
Заперечуючи проти того, що у нього є борг (недоїмка) з єдиного внеску в зазначеному розмірі, позивач вказував, що ГУ ДПС протиправно визначило суми внеску, виходячи із мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення мінімального страхового внеску, тоді як у відповідності із пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» такою розрахунковою величиною є 1600,00 грн. Також позивач зазначив, що у травні-грудні 2018 року єдиний внесок за нього нараховували та сплачували роботодавці в розмірі, який був більший мінімального страхового внеску, що виключає його обов`язок по сплаті єдиного внеску як особою, що провадить незалежну професійну діяльність.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464-VI) зобов`язує особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, навіть при відсутності доходу сплачувати єдиний внесок в розмірі, який не менше мінімального страхового внеску. У зв`язку з цим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач як особа, яка має свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю, зобов`язаний сплачувати єдиний внесок в розмірі не меншому мінімального страхового внеску, а сплата єдиного внеску за нього роботодавцями з нарахованої та виплаченої заробітної плати не звільняє його від цього обов`язку. Суди дійшли висновку, що вимога ГУ ДПС правомірна, оскільки позивач сплатив єдиний внесок у розмірі, який був ним неправильно визначений, в результаті чого утворилася недоїмка.
Висновок Верховного Суду
Так, ВС зазначив, що відносини щодо сплати єдиного внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно отримує дохід від роботодавця, що використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано.
Також ВС відзначив, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
ВС наголосив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов’язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС як самозайняті особи, зокрема особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно отримують доход від роботодавця, який використовує їх працю на підставі трудового або цивільно-правового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, спричиняє подвійну сплату єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Такий правовий висновок щодо застосування норм Закону № 2464-VI відповідає висновку, який Верховний Суд зробив у постанові від 27.11.2019 у адміністративній справі № 160/3114/19 та в подальшому був підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 у адміністративній справі № 440/2149/19.
З огляду на вище викладене, на думку Верховного Суду, висновки судів попередніх інстанції, що факт перебування позивача у відносинах з Виконавчим комітетом відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради та з Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Тернопільської області, в яких він виконував трудову функцію і отримував доход за свою працю, не звільняє його від обов`язку зі сплати єдиного внеску у розмірі мінімального страхового внеску за травень-грудень 2018 року є помилкованими.
Внаслідок помилки судів попередніх інстанцій у застосуванні вище наведених норм, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обставини щодо сплати роботодавцями за позивача єдиного внеску у розмірах, визначених цим Законом, не були встановлені. Разом з тим, від встановлення цих обставин залежить вирішення питання щодо обов’язку позивача сплатити єдиний внесок як самозайнятою особою у травні-грудні 2018 року.
Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
