Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 922/2321/20, в якій досліджував питання зменшення адвокатських витрат.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Е» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф» звернулися до Східного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Постановою Східного апеляційного господарського суду у цій справі вказані апеляційні скарги залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області залишено без змін. Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Пізніше, від представника позивача до ВС надійшла заява про винесення додаткової постанови щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція Верховного Суду
Так, вирішуючи чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, Верховний Суд врахував, що під час апеляційного і касаційного перегляду справи позиція боржника не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом. При цьому, зміст відзивів боржника на касаційні скарги фактично узгоджується зі змістом відзивів на апеляційні скарги.
На думку касаційного суду, за обставин даної справи зазначені окремо в Акті надання правової допомоги (послуг) від 16.03.2021 послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошуку і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги.
При цьому, правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Також ВС врахував, що тривалість судового засідання суду касаційної інстанції яке відбулося 16.03.2021 складає 23 хвилини (з 10:00 год до 10:23 год), що підтверджується протоколом вказаного судового засідання.
Отже, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що розмір заявлених представником фізичної особи витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 47 000 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді касаційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині.
Ураховуючи наведене, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, Верховний Суд керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов’язані з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції підлягають розподілу частково у сумі 10 000 грн, які належить стягнути з касаторів – Товариства з обмеженою відповідальністю «Е» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф» у рівних частинах (по 50% від суми) – 5 000 грн із кожного.
