КПК не зобов’язує сторону захисту фіксувати будь-яким чином показання своїх свідків під час досудового розслідування. Такий висновок зробив ВС в постанові №209/3537/18, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
6 квітня 2021 року м.Київ №209/3537/18
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — КИШАКЕВИЧА Л.Ю.,
суддів: ЄМЦЯ О.П., ЩЕПОТКІНОЇ В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Редька С.М. в інтересах засуджених Особи 1 та Особи 2 на вирок Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 22.11.2019 та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16.03.2020 за обвинуваченням Особи 2, Інформація 1, громадянки України, уродженку м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, яка проживає за Адресою 1, раніше не судиму, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 Кримінального кодексу;
Особи 1, Інформація 2, громадянки України, уродженки м.Дніпродзержинська, яка проживає за Адресою 1, раніше не судиму, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186КК;
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
Вироком Дніпровського районного суду від 22.11.2019 Особу 2 засуджено за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки.
На підставі ст.75 КК Особу 2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов’язків, передбачених пп.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК.
Цим же вироком, Особу 1 засуджено за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки.
На підставі ст.75 КК Особу 1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов’язків, передбачених пп.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК.
Відповідно до вироку, 30.05.2018 о 20:30, Особа 2 разом з Особою 1, знаходячись біля аптеки по вул.Воїнів Афганців, 2 у м.Кам’янське, Дніпропетровської області, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою відкритого викрадення чужого майна з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, підійшли до раніше знайомої Особи 3 та Особи 2 штовхнула потерпілу у спину, після чого вони стали виривати з рук Особи 3 належну їй жіночу сумку. При цьому, з метою подолання опору потерпілої, Особа 1 стала кусати Особу 3 за руки, а Особа 2 завдала потерпілій 10 ударів руками по плечах, руках та по голові, після чого схопила невстановлений предмет та завдала ним одного удару по голові потерпілій і продовжила бити потерпілу цим предметом по різних частинах тіла, поки Особа 3 не впала на землю.
Коли потерпіла перебувала у лежачому положенні, Особа 2 підійшла та завдала їй ще 10 ударів ногами по нижніх кінцівках і вирвала з її рук сумку, в якій знаходились мобільний телефон з карткою пам’яті, загальною вартістю 267 грн. та зв’язка ключів, після чого передала вказану сумку Особи 1 .
В результаті зазначених дій, потерпілій Особа 3 спричинені легкі тілесні ушкодження, які мають незначні скороминущі наслідки. Під час спроби втекти з викраденим майном Особа 2 та Особа 1 були зупинені невстановленою особою.
Ухвалою ДАС від 16.03.2020 вирок суду першої інстанції щодо Особи 2, Особи 1 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Редько С.М., посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на доказах, отриманих з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що докази в кримінальному провадженні недопустимі, оскільки здобуті до внесення відомостей в ЄРДР про зміну правової кваліфікації за ч.2 ст.186 КК. Стверджує, що пред’явлення особи для впізнання по фотознімкам проведені з порушенням положень ч.2 ст.228 КПК, а висновки експертиз не відповідають вимогам ст.101 КПК. Ставить під сумнів повноваження слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні. Зазначає, про порушення принципів безпосередності дослідження доказів та змагальності сторін під час дослідження речових доказів. Уважає, що в суді першої інстанції незаконно визнані недопустимим доказом показання свідка Особи 4 внаслідок порушення вимог ст.290 КПК. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419 КПК, оскільки не містить відповідей на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні просив частково задовольнити касаційну скаргу захисника Редька С.М., скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції <…>.
Мотиви Суду
Доводи захисника Редька С.М. про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону через безпідставне визнання судом першої інстанції недопустимим доказом показань свідка Особи 4 у зв’язку з тим, що вони не були відкриті прокурору в порядку ст.290 КПК, є обґрунтованими.
Згідно з ч.12 ст.290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснила відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Відповідно до ч.6 ст.290 КПК сторона захисту за запитом прокурора зобов’язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Тобто сторона захисту зобов’язана надати прокурору доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином лише будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них. При цьому виникнення обов’язку сторони захисту щодо відкриття матеріалів кримінального провадження прямо пов’язане із наявністю відповідного запиту від прокурора.
Крім того, з огляду на вимоги ст.23 КПК показання учасників кримінального провадження суд отримує усно і може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК. При цьому, кримінальний процесуальний закон не зобов’язує сторону захисту фіксувати будь-яким чином показання свідків захисту під час досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні в суді першої інстанції захисником Редьком С.М. було заявлене клопотання про допит свідка Особи 5, яке було задоволене, і в наступному судовому засіданні вказаний свідок був безпосередньо допитаний усіма учасниками судового провадження, у тому числі прокурором, який фактично мав можливість належним чином підготуватися і скорегувати лінію обвинувачення.
Разом з тим, при визнанні даного доказу недопустимим через порушення порядку відкриття доказів, відповідно до положень ст.290 КПК, суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки безпідставно визнаючи показання свідка сторони захисту недопустимим доказом, порушив баланс інтересів сторін, що могло вплинути на ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення.
Апеляційний суд, під час перевірки допустимості доказів за доводами апеляційної скарги захисника Редька С.М., не усунув допущене судом першої інстанції істотне порушення КПК.
Зазначене свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог стст.370, 419 КПК, ставить під сумнів законність і обґрунтованість ухвали апеляційного суду та відповідно до ч.1 ст.412, п.1 ч.1 ст.438 КПК, є підставою для її скасування.
Водночас, суд апеляційної інстанції являється судом факту та права, і в межах своїх повноважень має можливість безпосередньо досліджувати фактичні обставини, докази та надавати їм власну оцінку. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що допущене судом першої інстанції істотне порушення КПК можливо усунути під час нового апеляційного розгляду, у зв’язку з чим касаційна скарга захисника Редька С.М. підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню і призначенню нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, ретельно перевірити усі доводи апеляційної скарги сторони захисту, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме стст.370, 419 КПК.
Керуючись стст.433, 434, 436, 441, 442 КПК, п.4 §3 розд.4 закону від 3.10.2017 №2147-VIII, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу захисника Редька С.М. задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16.03.2020 щодо Особи 2 та Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Джерело: Закон і Бізнес
