За вироком суду першої інстанції, залишеним судом апеляційної інстанції без змін, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 146 КК.
У касаційній скарзі захисник, серед іншого, стверджував, що показання потерпілих під час досудового розслідування були отримані із грубим порушенням закону, а тому є недопустимими доказами та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
ВС ухвалу апеляційного суду скасував, призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи апеляційної скарги про неповноту судового розгляду, зокрема про те, що не допитано потерпілих.
Згідно зі ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо та не може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, а за ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Статтею 225 КПК, крім іншого, передбачено, що у виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.
Разом із тим апеляційним судом залишено поза увагою доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для допиту потерпілих слідчим суддею на досудовому слідстві, зазначених у ст. 225 КПК, а тому ці показання є недопустимими і незаконно покладені в основу вироку.
Не звернув уваги апеляційний суд і на те, що заяви потерпілих про розгляд справи судом без їх участі були написані в листопаді 2017 року, тобто під час досудового розслідування, і надані прокурором у судовому засіданні 05.03.2018.
Також слід зазначити, що судом було встановлено такий порядок дослідження доказів – дослідити письмові докази, допитати потерпілих та свідків, допитати обвинуваченого.
На адресу потерпілих судом неодноразово надсилалися судові повістки про виклик до суду, разом із тим вони повернулися невручені з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи викладене, доводи сторони захисту про порушення судом вимог ст. 23 КПК та позбавлення права ставити запитання потерпілим є слушними.
Детальніше з текстом постанови ВС від 18.06.2020 у справі №310/1098/18 (провадження №51-1406км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/89929183
