Перешкоджання доступу обвинуваченого до адвоката без надання індивідуалізованих підстав підірвало справедливість подальшого кримінального провадження, оскільки початкова обвинувальна заява була визнана доказом. А відсутність заходів правового захисту під час судового розгляду завдала непоправної шкоди праву на захист.
Таких висновків дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Атрістейн Горосабель проти Іспанії» (заява №15508/15) повідомляє «ECHR. Ukrainian Aspect».
Атрістейн Горосабель був заарештований у Франції та виданий Іспанії в 2010 році за підозрою у злочинах, пов’язаних з терористичним угрупуванням ETA.
Аби провести неупереджене розслідування, суд ухвалив рішення про його тримання під вартою без засобів зв’язку. Хоча підозрюваному і був призначений безкоштовний адвокат, він не міг з ним розмовляти і йому було заборонено зустрічатися з будь-яким адвокатом.
Під час допиту поліції він заявив, що «півпрацював з ЕТА у спробі викрадення, надання інформації про співробітників поліції і т.д. Згодом А.Горосабель заявив, що в його житлі знаходиться схованка вогнепальної зброї, патрони, різні носії інформації, на яких містяться навчальні посібники з тероризму, а також підроблені номерні знаки. Поліція знайшла ці речі.
Підозрюваного щодня оглядав лікар, який засвідчив відсутність жорстокого поводження. Разом із тим чоловік говорив лікарю, що поліція погрожувала арештом його дівчини.
У 2010 році тримання без засобів зв’язку було скасоване.
В 2013 році А.Горосабель був визнаний судом винним у злочинах. У вироку суд посилався на речові докази та показання свідків, у тому числі ймовірно сховані ним у своєму житлі, а також на його самообвинувальні заяви. Суд констатував, що обвинувачений жорстокого поводження не зазнав і робив свої заяви вільно.
Оскільки оскарження вироку успіху не мало, А.Горосабель звернувся до Європейського суду з прав людини. Покладаючись на статтю 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) і 3 (c) (право на правову допомогу за власним вибором) Конвенції, він скаржився на те, що під час тримання без засобів зв’язку йому було відмовлено в доступі до адвоката за власним вибором під час допиту поліції.
Суд у Страсбурзі повторив, що стаття 6 застосовується не лише до розгляду справи в суді, а й під час досудового провадження. Доступ до адвоката має бути забезпечений, коли з’являється «звинувачення в скоєнні кримінального злочину».
ЄСПЛ також виявив, що не було індивідуального оцінювання та обґрунтування органами влади необхідності обмеження доступу заявника до адвоката за власним вибором і навіть повна відсутність в деякий момент. А рішення про тримання під вартою без засобів зв’язку хоча й відповідало закону, водночас мало надто загальний характер.
Заяви, зроблені заявником у відділку поліції, складали важливу основу для його засудження. А національний суд не розглянув скарги на те, що безоплатний адвокат не міг зв’язатися із заявником у цей час. В значенні загальної справедливості провадження перешкоджання доступу заявника до адвоката у відповідний час, а також доступу до адвоката за власним вибором не надаючи індивідуалізованих підстав підірвало справедливість подальшого кримінального провадження. Бо початкова обвинувальна заява обвинуваченого була визнана доказом. Відсутність заходів правового захисту під час судового розгляду завдала непоправної шкоди його правам на захист.
Тому мало місце порушення статті 6 §§ 1 та 3 (c) Конвенції. ЄСПЛ постановив, що Іспанія повинна виплатити заявникові 12 тис. євро відшкодування моральної шкоди.
