У разі смерті члена КСП, включеного до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК.
На таку особливість набуття права власності на земельний пай звернув увагу Касаційний цивільний суд у справі №610/1117/20, інформує «Закон і Бізнес».
Суди перших двох інстанцій відмовили особі в позові. Місцевий суд вважав, зокрема, що право на земельну частку(пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.
В апеляційній інстанції у позові відмовили з мотивів недоведеності факту прийняття позивачкою спадщини після смерті батька.
КЦС у постанові від 13.04.2022 зазначив, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.
Отже, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до відповідних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному підприємству.
У разі смерті члена КСП, що набув права на земельну частку (пай), успадкування права на земельний пай здійснюється за загальними правилами про спадкування.
Надані матеріали свідчать про те, що за життя спадкодавцю належало право на спірну земельну частку (пай).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК).
Водночас, положення ст.29 ЦК не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. А згідно зі ст.2 закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Оскільки на момент смерті батька позивачка проживала разом із ним, вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька, у зв’язку з чим позов належить задовольнити.
