Обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу товариства, наділення/позбавлення їх повноважень на управління товариством є реалізацією учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні, які реалізуються шляхом прийняття відповідних рішень компетентним органом товариства. Спори щодо таких рішень є корпоративними й підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
Крім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 цього Кодексу).
Повноваження члена виконавчого органу можуть бути припинені в будь-який час або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (ч. 3 ст. 99 ЦК України).
У Рішенні № 1-рп/2010 від 12.01.2010 Конституційний Суд України вказав, зокрема, що за системним аналізом норм Цивільного кодексу (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), … виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов’язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів … або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.
Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об’єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 Кодексу законів про працю.
Висновки Верховного Суду. Судова практика 2023 року
-
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 24.02.2023 у справі № 334/3022/18 зазначив:
встановивши, що спір у цій справі пов’язаний з реалізацією загальними зборами ОСББ права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу, про обрання іншого складу органу управління, зокрема, голови правління, а предметом спору є поновлення прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні ознаки корпоративності спору сторін у цій справі та правильно закрив провадження у справі, через те, що такий спір повинен розглядатися судом господарської юрисдикції… У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дослідив та надав правову оцінку саме характеру спірних правовідносин і прав, за захистом яких позивач звернулася до суду, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність корпоративного спору між сторонами щодо звільнення з посади голови правління юридичної особи. Верховний Суд не надає правової оцінки доводам заявника по суті порушеного, на її думку, права, оскільки вважає, що апеляційний суд правильно закрив провадження у справі, не розглядаючи її по суті в межах загальної юрисдикції.
-
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23.01.2023 у справі № 766/23789/19 зробив висновок:
відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (припинення повноважень посадових осіб) трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Проте вказане стосується посадових осіб – членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких при призначенні на посаду покладаються функції по управлінню за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень. Щодо інших посадових осіб, то розірвання з ними трудового договору має відбуватись на інших підставах, встановлених трудовим законодавством, що також передбачає дотримання відповідних встановлених цим законодавством гарантій. При цьому віднесення статутом товариства певної посади до категорії «посадових осіб» не є підставою для визнання її такою, до якої застосовується положення пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю.
-
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 16.02.2023 у справі № 686/32122/19 зазначив:
установивши, що ОСОБА_1 не є як учасником ПАТ, так і посадовою особою товариства, на яку поширюється дія положень пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що спір у справі, яка переглядається, не є корпоративним та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
-
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21 зазначив:
припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності… …Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні в даному випадку можлива шляхом прийняття компетентним органом (загальними зборами) рішення про усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу.
Орган місцевого самоврядування, який, розпоряджаючись майном територіальної громади, створює комунальну установу, діє не як суб’єкт владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, а як власник (засновник), що реалізує своє право на організаційно-господарську діяльність.
Спори щодо рішень засновника не є публічно-правовими та не належать до юрисдикції адміністративних судів, а підлягають до розгляду господарськими судами
Висновки Великої Палати Верховного Суду. Судова практика 2019 – 2020 років
Комунальна установа є самостійним суб’єктом господарювання, що здійснює некомерційну (неприбуткову) господарську діяльність та фінансується за рахунок коштів районного бюджету, передбачених на освіту. Отже, райрада, розпоряджаючись майном територіальної громади, реалізовувала організаційно-господарську діяльність, а тому оспорювані рішення в цьому випадку не є рішеннями суб’єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, а є рішеннями власника (засновника), якими такий власник (засновник) реалізує своє право на створення комунальної установи. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження в цій справі, оскільки спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
-
У постанові від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків:
ураховуючи, що висновки в постановах від 12.02.2020 у справах № 1340/5441/18 та № 813/1368/18 містять розбіжності з висновками в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 813/1232/18 щодо юрисдикційної належності спорів про оскарження рішень ради як власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справах № 1340/5441/18 та № 813/1368/18, вказавши, що такі спори є найбільш наближеними до спорів, пов’язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
На розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться питання юрисдикційності спорів щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування про реорганізацію закладів освіти комунальної власності
Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 925/1741/21. В ухвалі від 14.12.2022 вказала, зокрема, що висновки судів про підвідомчість спору господарським судам ґрунтуються на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.05.2020 у справі № 813/1232/18 та від 09.09.2020 у справі № 260/91/19:
-
створення органом місцевого самоврядування комунального підприємства є діяльністю щодо розпорядження власністю територіальної громади. Тому рішення органу місцевого самоврядування не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а є рішенням власника (засновника). Така правова природа рішення районної ради виключає публічно-правовий характер спору, зумовлює підвідомчість такого спору господарським судам (постанова від 27.05.2020 у справі № 813/1232/18);
-
спір про визнання протиправним і нечинним рішення районної ради про державну реєстрацію припинення комунального закладу (районної стоматологічної поліклініки) шляхом ліквідації підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Суд виходив з того, що у правовідносинах у справі № 260/91/19 районна рада діяла не як суб’єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи (комунального закладу) (постанова від 09.09.2020 у справі № 260/91/19).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передаючи на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 925/1741/21, зазначив, зокрема:
спір щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування про реорганізацію закладу освіти, який виник між фізичною особою та органом місцевого самоврядування, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки він наближений до корпоративного спору.
Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 27.05.2020 у справі № 813/1232/18 та від 09.09.2020 у справі № 260/91/19, та зважаючи на вирішення Касаційним адміністративним судом спорів у справах № 819/707/18, № 392/1430/16-а (2-а/392/46/16), № 819/804/18 у порядку адміністративного судочинства, колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 29.11.2022 у справі № 925/1741/21 висловила намір відступити від висновку щодо застосування норм права, викладеного в раніше ухвалених постановах Касаційного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі № 819/707/18, від 29.03.2021 у справі № 392/1430/16-а (2-а/392/46/16) та від 30.12.2020 у справі № 819/804/18.
Спори між членами кооперативу та кооперативом, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням його діяльності, є корпоративними й підлягають розгляду судами господарської юрисдикції
Висновки Великої Палати Верховного Суду. Судова практика 2019 – 2020 років
При визначенні підвідомчості (предметної та суб’єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань… члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Як за приписами законодавства, так і за положеннями Статуту відповідач є господарською організацією. Члени обслуговуючого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема, у їх відносинах з кооперативом, які пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи. Позивач як член Кооперативу відповідно до статуту та чинного законодавства має в ньому корпоративні права. Встановивши, що ГБК відповідно до статуту та чинного законодавства є господарською організацією, а спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю відповідача у зв’язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про розгляд цього спору судами господарської юрисдикції. Наявність таких особливостей, зокрема, щодо розподілу голосів членів кооперативу під час прийняття рішення, способу реалізації членами кооперативу своїх прав на участь в діяльності кооперативу, управлінні не суперечить змісту та природі корпоративних відносин.
враховуючи, що спір у цій справі виник у зв’язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про віднесення розгляду цього спору до суду цивільної юрисдикції.
Матеріал підготувала
суддя Північно-західного апеляційного господарського суду,
суддя-спікер,
кандидат юридичних наук Інна Розізнана
