Перерозподіл стосується спадщини, яка вже розподілена між спадкоємцями в натурі, тобто коли спадкові відносини припинилися. І тут важливим є визначення моменту здійснення первинного розподілу спадщини.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд ВС в постанові від 28.10.2020 у справі № 748/72/20-ц, передає «Закон і Бізнес».
Позивач просив суд визнати за ним право власності на 3/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, зазначивши, що у 2016 році районний суд визнав за двома з трьох спадкоємців по 1/5 частині спірного будинку, а в задоволенні позову третього відмовив через пропуск ним строку позовної давності.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, визнав за позивачем право власності на 2/5 частини будинку, а саме: на 1/5 частину – як спадкоємця за заповітом після смерті матері та на 1/5 частину – як колишнього члена колгоспного двору.
Суди дійшли висновку, що позивач просить перерозподілити частку ще одного члена колгоспного двору, не наводячи для цього жодних правових підстав.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив попередні судові рішення без змін і навів такий правовий висновок щодо доводів у касаційній скарзі.
Верховний Суд погодився із твердженням апеляційного суду про те, що саме собою судове рішення, яким було відмовлено в задоволенні позову одного зі співвласників майна про визнання його права на 1/5 частину спірного будинку у зв’язку з пропуском позовної давності, не підтверджує наявності права на цю частину в позивача, оскільки останній не навів відповідних правових підстав. Проте такий висновок підлягає уточненню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини 2 і 3 ст. 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
Зазначене в касаційній скарзі посилання про те, що суди залишили 1/5 частину будинку нерозподіленою, є правильним. Проте позивач не вказав правових підстав для перерозподілу цієї частини у праві власності й безпідставно вважає, що вона має належати лише йому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1280 ЦК України з урахуванням преюдиційності рішення суду щодо відмови в задоволені позову одного з членів сім’ї 1/5 частина будинку підлягає перерозподілу, проте не лише позивачеві, а між усіма співвласниками, які прийняли спадщину.
Однак для застосування згаданої статті, на яку позивач не послався, потрібні визначені нею умови й підстави.
Зокрема, перерозподіл стосується спадщини, яка вже розподілена між спадкоємцями в натурі, тобто коли спадкові відносини припинилися.
Важливим для застосування ст. 1280 ЦК України є визначення моменту здійснення первинного розподілу спадщини, яким є видача нотаріусом відповідним спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину та проведення державним реєстратором реєстрації прав на нерухоме майно.
Крім того, у цій статті визначено лише одну підставу перерозподілу спадщини – прийняття її іншими спадкоємцями.
Оскільки позивач у своїй позовній заяві не вказав таких фактичних обставин, не навів відповідних доводів і не надав доказів, про які йшлося вище, Верховний Суд не має підстав ні для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд, ні для ухвалення власного судового рішення.
Джерело: Закон і Бізнес
