В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.
До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.
Як пояснили “ЗіБ” у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:
а) змагальність кримінального провадження;
б) дослідження доказів безпосередньо судом;
в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;
г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
