Відмова від репліки не означає, що той, хто відмовився, згодний із виступами інших учасників процесу.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 № 545/321/17, передає «Закон і Бізнес».
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу засудженого на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Згідно з вироком, який суд апеляційної інстанції залишив без змін, особа була засуджена за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами).
У касаційній скарзі засуджений просив судові рішення щодо нього скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої
інстанції. Зокрема, засуджений вказав, що йому не надали можливості скористатися правом на репліку, не роз’яснили права на захист і не вручили пам’ятки про права та обов’язки.
Як зазначається в постанові колегії суддів ККС ВС, ці доводи є безпідставними з огляду на таке.
Судові дебати в кримінальному процесі − це самостійна частина судового розгляду, суть якої полягає в проголошенні сторонами промов, у яких вони викладають свої висновки за результатами судового слідства, даючи юридичну оцінку отриманим результатам, формулюють та обґрунтовують свої вимоги й пропозиції перед судом і свої заперечення проти доводів, висновків, вимог та пропозицій інших сторін.
Згідно з приписами ч. 7 ст. 364 КПК України після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Репліка − це короткий виступ учасника судових дебатів, який заперечує іншій стороні щодо питань, які та виклала у своїй промові або в репліці. Ні прокурор, ні захисник, ні інші особи, котрі мають право виступати в судових дебатах, не повинні розраховувати на репліку як на
можливість доповнити основний виступ. Залишення якого-небудь питання без висвітлення в основній промові з розрахунком на репліку є неправильним, тому що репліки може і не бути. Скористатися реплікою − право, а не обов’язок учасника судових дебатів. Відмова від репліки не означає, що той, хто відмовився, згодний із виступами інших учасників процесу. Після закінчення виступів головуючий оголошує судові дебати завершеними та надає останнє слово обвинуваченому. Саме право на останнє слово є важливою процесуальною гарантією реалізації обвинуваченим свого права на захист.
З матеріалів кримінального провадження та протоколу судового засідання вбачається, що після закінчення судових дебатів учасники судового процесу відмовилися від репліки, після чого обвинувачений виступив з останнім словом. Також суд з’ясовував у обвинуваченого, чи зрозумілі йому його права, будь-яких клопотань, зокрема й щодо залучення до участі у справі захисника, він не заявив.
Ураховуючи наведене, зазначається в постанові колегії ККС ВС, немає жодних підстав стверджувати, що в судовому засіданні було порушено право особи
на захист. Істотних порушень норм права, які могли б бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, при розгляді справи в суді касаційної інстанції встановлено не було.
ККС ВС залишив без змін вирок місцевого суду, а ухвалу суду апеляційної інстанції змінив, зарахувавши особі у строк покарання строк попереднього ув’язнення за відповідний період з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
