Присяга за своєю природою є одностороннім, індивідуальним, публічно-правовим, конституційним зобов’язанням судді. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №800/493/15.

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

30 травня 2017 року                       м.Київ                                №800/493/15

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — ВОЛКОВА О.Ф.,
суддів: ГРИЦІВА М.І., КРИВЕНДИ О.В., ПРОКОПЕНКА О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 5 до Вищої ради юстиції про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року Особа 5 звернувся до Вищого адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування рішення ВРЮ «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Особи 5 з посади судді за порушення присяги» від 26.11.2015 №899/0/15-15.

На обґрунтування позовних вимог указав, що заяви голови ГС «Українська спілка «Автомайдан» Особи 8 про проведення спеціальної перевірки судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Особи 5 надійшли до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції після встановленого законом строку. Отже, у ТСК не було підстав для розгляду вказаних заяв. Крім того, Особа 8 не є головою «Автомайдану». У зв’язку із цим позивач стверджував, що ВРЮ неправомірно прийняла до розгляду висновок ТСК.

Також позивач посилався на невідповідність дійсним обставинам узятого до уваги відповідачем висновку ТСК щодо неповного й необ’єктивного розгляду суддею Особою 5 матеріалів про адміністративні правопорушення стосовно учасників масових акцій протесту. ВРЮ неправомірно не з’ясувала всіх необхідних обставин та не отримала необхідної інформації для вирішення питання щодо наявності в діях судді Особи 5 дисциплінарного проступку, належним чином не оцінила додаткових даних, поданих Особою 5 та його представником. Крім того, висновок ТСК не містить передбачених законом підстав для внесення подання про звільнення судді з посади у зв’язку з порушенням присяги.

Позивач також стверджує про невідповідність фактичним обставинам висновків ВРЮ про порушення ним присяги судді — в оскаржуваному рішенні не конкретизовано, які саме дії суддя вчинив з порушенням присяги. Висновки ВРЮ й ТСК ґрунтуються виключно на переоцінці доказів та порушенні норм права, які, на їхню думку, були допущені при здійсненні правосуддя, інших фактів, які свідчили б про порушення позивачем присяги судді, встановлено не було, тому передбачених законом підстав для внесення подання про звільнення за порушення присяги немає.

Крім цього, відповідач порушив строки притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд установив, що з 25.02.85 до квітня 1990 року Особа 5 працював на посаді народного судді Києво-Святошинського районного суду Київської області; з квітня 1990 до квітня 2000 року — суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області. Постановою ВР від 6.04.2000 №1617-ІІІ обраний на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково.

Постановами судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Особою 5 від 13, 20, 23, 29.01.2014 Особа 9, Особа 10, Особа 11, Особа 12, Особа 13 визнані винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.122² Кодексу про адміністративні правопорушення, та позбавлені права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.

15 та 16.12.2014 до ТСК звернувся голова «Автомайдану» Особа 8 із заявами про порушення суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області Особою 5 норм законодавства під час прийняття рішень у зазначених справах, оскільки, всупереч вимогам КпАП, зазначений суддя не вжив заходів для повного, об’єктивного та всебічного з’ясування обставин кожної конкретної справи, що призвело до винесення незаконних рішень.

3.06.2015 ТСК за результатами перевірки викладених у заявах обставин ухвалила висновок про наявність у діях судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Особи 5 під час прийняття постанов про притягнення до адмінвідповідальності ознак порушення присяги. ТСК направила вказаний висновок разом із матеріалами перевірки до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.

10.09.2015 ВРЮ ухвалою №478/0/15-15 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Особи 5.

26.11.2015 ВРЮ за результатами розгляду дисциплінарної справи прийняла спірне рішення.

Не погоджуючись із вказаним вище рішенням ВРЮ, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

ВАС постановою від 25.07.2016 позов задовольнив: визнав протиправним і скасував спірне рішення. При цьому ВАС виходив із того, що ВРЮ діяла при прийнятті оскаржуваного рішення не в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ВРЮ звернулась із заявою про його перегляд ВСУ з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, у якій просить скасувати постанову ВАС від 25.07.2016 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник ВРЮ заяву підтримав та навів доводи на її обґрунтування.

Позивач та його представник, уважаючи оскаржуване рішення ВАС законним та обґрунтованим, просили відмовити в задоволенні заяви про його перегляд.

Перевіривши наведені в заяві доводи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 Основного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

ВРЮ є органом, правовий статус якого визначений Конституцією та законами.

Згідно із ч.1 ст.131 Основного Закону до відання ВРЮ належить:

1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями та прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів ВСУ і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Відповідно до ч.2 ст.1 закону «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.98 №22/98-ВР (який був чинним на час виникнення спірних відносин) ВРЮ є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та в межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Порядок призначення, обрання особи на посаду судді та підстави звільнення з цієї посади регулюються Основним Законом (стст.126, 128). Інші питання правового статусу суддів визначаються виключно законами (п.14 ч.1 ст.92 Конституції).

Як зазначено в п.3.4 рішення Конституційного Суду від 11.03.2011 №2-рп/2011 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів щодо відповідності Конституції (конституційності) окремих положень закону «Про Вищу раду юстиції», правовий статус судді передбачає як конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканності суддів при здійсненні правосуддя, так і правову відповідальність за невиконання своїх обов’язків. Згідно з Основним Законом суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі, зокрема, порушення присяги; внесення подання про звільнення суддів з посад належить до повноважень ВРЮ (п.5 ч.5 ст.126, п.1 ч.1 ст.131). Порядок та підстави внесення подання про звільнення суддів з посад за порушення ними присяги встановлюються ст.105 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI (який був чинним на час виникнення спірних відносин) та ст.32 закону №22/98-ВР.

Додержання присяги є обов’язком судді, що передбачено п.4 ч.4 ст.54 закону №2453-VI та кореспондується з п.5 ч.5 ст.126 Конституції. Вказане дає підстави вважати, що дотримання суддею присяги — його конституційно визначений обов’язок. Таким чином, присяга судді має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов’язання судді.

Дотримання суддею своїх обов’язків є необхідною умовою довіри до суду та правосуддя з боку суспільства.

Порушення суддею присяги є однією з підстав для його звільнення з посади відповідно до п.5 ч.5 ст.126 Основного Закону.

Таким порушенням відповідно до положень ч.2 ст.32 закону №22/98-ВР є:

— вчинення дій, що порочать звання судді й можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів;

— незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім’ї;

— умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом;

— порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Приймаючи спірне рішення, ВРЮ дійшла висновку про те, що грубі порушення законодавства суддею Особою 5 порочать звання судді і є порушенням присяги.

Акти ВРЮ щодо суддів, які оскаржуються до ВАС, визначені чч.1, 2 ст.27 закону №22/98-ВР. Зокрема, це рішення про внесення подання про звільнення суддів з посади.

Затверджений порядок судового розгляду таких справ ВАС як судом першої інстанції має на меті забезпечити незалежність і безсторонність тих суддів, які повинні розглядати зазначені справи. Крім того, встановленням особливого порядку судового оскарження зазначених актів ВРЮ дотримано сумірність між захистом прав суддів і прокурорів як громадян України та їх обов’язками й обмеженнями як представників державної влади (п.3.3 рішення №2-рп/2011).

Розглядаючи справу за позовом про оскарження спірного рішення, ВАС мав дотримуватися вимог ч.3 ст.2 КАС та перевірити, чи прийнято воно:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення;

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проте суд, дійшовши висновку про протиправність спірного рішення, у своїй постанові не вказав, яким саме вимогам, передбаченим у ч.3 ст.2 КАС, не відповідає цей акт ВРЮ.

Не зазначив суд і положень Конституції, закону №22/98-ВР чи інших актів законодавства, які, на його думку, порушила ВРЮ, приймаючи спірне рішення.

Водночас відповідно до вимог ст.171-1 КАС ВАС має перевіряти акти ВРЮ саме на предмет їх законності.

Як видно зі змісту судового рішення, яке переглядається, суд, не виконавши зазначених вимог закону, обмежився лише власною оцінкою встановлених ВРЮ обставин щодо дій судді Особи 5.

За таких обставин висновки суду щодо протиправності спірного рішення є передчасними, а тому постанова ВАС від 25.07.2016 підлягає скасуванню.

ВСУ, розглядаючи справу в межах визначеної гл.3 розд.IV КАС компетенції, позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та усувати ті порушення, які можуть бути усунуті лише під час нового судового розгляду.

Отже, оскаржувана постанова ВАС підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Ураховуючи наведене та керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ВРЮ задовольнити частково.

Постанову ВАС від 25.07.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього ж суду.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.