Встановлення постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі наданих органу місцевого самоврядування повноважень. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові №2а-54/10.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
24 травня 2016 року м.Київ №2а-54/10
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — МАРИНЧЕНКА В.Л.,
суддів: ВОЛКОВА О.Ф., ГРИЦІВА М.І., КРИВЕНДИ О.В., ПАНТАЛІЄНКА П.В., ПРОКОПЕНКА О.Б., САМСІНА І.Л., ТЕРЛЕЦЬКОГО О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Особи 10 до Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2009 року Особа 10 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати пп.1, 1.1, 1.2 та 2 п.1 рішення міськради «Про внесення змін до рішення двадцять четвертої сесії міської ради від 8 квітня 2009 року №54» від 27.05.2009 №37.
На обгрунтування позову Особа 10 зазначив, що оскаржувані положення рішення порушують його права та прийняті за межами повноважень міськради, встановлених законодавством.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 24.03.2010 позов задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.11.2013 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове — про відмову в задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд ухвалою від 8.12.2015 відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою Особи 10 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013.
У заяві про перегляд рішень ВС Особа 10, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу ВАС від 8.12.2015, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.03.2010 залишити в силі.
На обгрунтування заяви додано постанову ВАС від 21.01.2016 №К/800/26088/15.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст.30 закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 №280/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при вирішенні питання щодо права органу місцевого самоврядування встановлювати постійну заборону (обмеження) торгівлі алкогольними напоями.
Так, у справі, яка розглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, зазначили, що спірні положення рішення, якими врегульовано продаж алкогольних напоїв у нічний час у м.Хмельницькому, прийняті в межах наданих органу місцевого самоврядування повноважень відповідно до ст.30 закону №280/97-ВР, ст.16 закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 №481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та п.7 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 30.07.96 №854 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у зв’язку з надходженням звернень від громадян територіальної громади міста щодо врегулювання продажу алкогольних напоїв у нічний час, з дотриманням процедури прийняття, опублікуванням проекту рішення і проведенням громадських слухань.
Водночас у наданому на обгрунтування заяви рішенні касаційний суд скасував оскаржувані пункти рішення Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області «Про впорядкування торгівлі алкогольними напоями, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а також графіків роботи розважальних закладів на території сільської ради» від 11.03.2014 №710, зазначивши, що вони прийняті за межами повноважень ради, оскільки до передбачених ст.30 закону №280/97-ВР делегованих повноважень органів місцевого самоврядування належить установлення (лише за погодженням з власником) саме режиму роботи об’єкта сфери обслуговування, тобто розподілу робочого часу протягом відповідного календарного періоду (дня, тижня, місяця, року), а не заборони чи обмеження на продаж певних товарів.
Усуваючи розбіжності в застосуванні касаційним судом зазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.
Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена стст.25, 26 закону №280/97-ВР.
Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку встановлено ст.30 зазначеного закону.
Відповідно до пп.9 п.«а» ст.30 закону №280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить установлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно з пп.4 п.«б» ст.30 закону №280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить установлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
Із наведених норм убачається, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб’єктів господарювання.
Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим встановлені правилами, які спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування (абз.1 п.1 правил).
Пунктом 7 правил передбачено, що режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій установлюється суб’єктом господарської діяльності за погодженням з органами місцевого самоврядування.
Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів установлені ст.153 закону №481/95-ВР. Частина 1 цієї статті окреслює випадки, коли забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів, в якій говориться «в інших місцях, визначених органами місцевого самоврядування».
Суди встановили, що пп.1, 1.1, 1.2 та 2 п.1 рішення з метою посилення профілактичного впливу і протидії проявам пияцтва та алкоголізму серед населення м.Хмельницького міськрада вирішила: «1. Заборонити продаж алкогольних напоїв з 22:00 до 11:00: 1.1. В торговельних закладах, розміщених у місцях, зазначених у додатку; 1.2. В інших торговельних закладах міста. 2. Заборонити продаж алкогольних напоїв в закладах ресторанного господарства м. Хмельницького з 23:00 до 11:00, які розміщені в житлових будинках, у вбудовано-прибудованих до житлових будинків приміщеннях і безпосередньо суміжних з житлом та малих архітектурних формах».
З огляду на положення пп.4 п.«б» ст.30 закону №280/97-ВР реалізація повноважень органу місцевого самоврядування щодо заборони продажу алкогольних напоїв могла реалізовуватися тільки шляхом погодження з власниками режиму роботи відповідних торговельних закладів чи відділів.
Отже, оскільки оскаржуваними положеннями рішення міськрада встановила заборону (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями у місті в нічний та ранковий час, то висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що вони прийняті в межах наданих органу місцевого самоврядування повноважень, установлених законодавством, не грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про протиправність оскаржуваних положень рішення, оскільки встановлення органом місцевого самоврядування постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі наданих йому повноважень, установлених законом №280/97-ВР.
Ураховуючи наведене, рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись стст.241—243 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Особи 10 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013, ухвалу ВАС від 8.12.2015 скасувати. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.03.2010 залишити в силі.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.
