Законодавство не містить положень про недійсність правочину при відчуженні спільного сумісного майна без письмової згоди одного з подружжя. На цьому наполіг Верховний Суд України (постанова від 22.06.2017 у справі No6-3058цс16).
За змістом ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною вимог, установлених чч.1—3, 5 та 6 ст.203 вказаного кодексу, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства.
Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з його членів. Тому, констатував ВСУ, при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів щодо відчуження такого майна без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права останнього на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім’ї майна.
Проаналізувавши норми ЦК, ВСУ дійшов висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа — контрагент за таким договором діяли недобросовісно.
