При призначенні покарання засудженому необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 № 310/6214/16-к, передає «Закон і Бізнес».
Прокурор, просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо засудженої (ч. 1 ст. 368 КК) і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Указує на те, що судом у вироку не мотивовано вид та розмір призначеного покарання. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про доцільність призначення засудженій покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, оскільки вона вину не визнала і не сприяла розкриттю злочину, її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів з таким покаранням неможливе. Зазначає, що мінімальний строк додаткового покарання судом також не мотивовано, таке додаткове покарання чітко не сформульовано.
Верховний Суд ухвалу апеляційного суду залишив без зміни.
При призначені покарання засудженій суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.
Як убачається із вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості, дані про особу засудженої, яка раніше не судима, за місцем роботи характеризується посередньо, а за місце проживання – позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні дитину 2000 року народження. Обставинами, які пом’якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженої без її ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив їй
основне покарання у виді штрафу в межах санкції ст. 368 ч. 1 КК та додаткове покарання в межах, встановлених у ст. 55 КК, мотивувавши таке рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої та прокурора на вирок місцевого суду, перевірив доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м’якість призначеного покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги, та визнав їх безпідставними. При цьому, апеляційний суд правильно встановив відсутність у діях засудженої щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, разом з тим дійшов обґрунтованого висновку про відповідність призначеного засудженій покарання положенням статей 50, 65 КК, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційний суд також зазначив, що питання, які виникають при виконанні вироку, у тому числі щодо виконання додаткового покарання, можуть бути вирішені в порядку ст. 537 КПК. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Покарання, призначене засудженій, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено.
