22 квітня ЄСПЛ виніс рішення у справі «Мірчетіч проти України» (CASE OF MIRČETIĆ v. CROATIA), у якій Суд просили встановити, чи має місце порушення права на справедливий суд, коли розгляд апеляційної скарги про засудження людини відбувався без участі і навіть без запрошення на засідання сторони захисту.
Обставини справи
У липні 2011 року заявнику висунули обвинувачення у зґвалтуванні, і вже у листопаді його визнали винним. Суд дійшов висновку, що версія подій заявника була непереконливою, і ухвалював вирок переважно на свідченнях жертви. Засудженому призначили покарання у вигляді чотирьох років ув’язнення. Заявник не погодився з таким рішенням і 19 грудня оскаржив його до Верховного суду Хорватії.
У своїй скарзі заявник зазначав, що він не вчиняв злочину, у якому його визнано винним, а суд першої інстанції неправильно оцінив докази та дійшов хибних висновків. Зокрема, заявник вказував на такні недоліки:
- Відмінності між свідченнями жертви на етапі досудового розслідування та під час суду;
- Суд не викликав свідків, яких просила викликати сторона захисту;
- Суд прийняв частину свідчень жертви, яку заявник називав наклепом, через що призначене покарання було занадто суворим.
У зв’язку з цим заявник просив ВС визнати його невинним або ж принаймні зменшити термін ув’язнення. У якості альтернативи він пропонував скасувати вирок суду першої інстанції і спрямувати його на повторний розгляд.
До розгляду справи заявника Верховний суд дійшов лише у червні 2014 року. Тоді він провів засідання, про яке не повідомив ані заявника, ані його адвоката, хоча останнього заявник просив запросити у окремому клопотанні. При цьому заявник на час цього засідання не перебував ані під вартою, ані відбував покарання. Після цього засідання суд ухвалив рішення, яким підтримав ув’язнення заявника, але зменшив тривалість покарання до 2,5 років відповідно до внесених у кримінальний кодекс змін. У рішенні ВС не обґрунтовував своє рішення не повідомляти про проведення засідання заявника та його адвоката.
Це рішення заявник спробував оскаржити у Конституційному суді, але той визнав скаргу неприйнятною у зв’язку з очевидною необґрунтованістю. Проте заявник вважав, що відсутність повідомлення про засідання ВС становило порушення його права на справедливий суд, через що він звернувся до Європейського суду.
Розгляд ЄСПЛ
Спершу Суд зазначив, що хорватське законодавство дійсно дозволяло Верховному судові провести засідання без запрошення заявника чи його адвоката. Втім, взявши до уваги повноваження ВС щодо розгляду апеляційних скарг, а також суть скарг заявника на вирок суду першої інстанції, ЄСПЛ не зміг погодитися з тим, що таке рішення було правильним. Зокрема, перегляд вироку становив для заявника особливо важливе для нього питання, а суть його скарги вказувала на те, що заявник «прагнув домогтися перегляду як прийнятності, так і надійності наявних доказів та фактів, встановлених судом першої інстанції».
«Таким чином, апеляційний суд був призваний провести повну оцінку його провини чи невинуватості стосовно висунутих йому обвинувачень у світлі не лише доводів, які він висловлював перед судом першої інстанції, але й тих, які стосувалися стверджуваної неспроможності цього суду встановити всі релевантні факти та належно застосувати релевантні норми матеріального і процесуального права. Проте… апеляційний суд вирішив провести засідання за відсутності заявника… На погляд Суду [пом’якшення покарання чи інше покращення рішення для заявника апеляційним судом], не вплинуло на принципове питання, яке стояло перед судом другої інстанції, а саме – чи був заявник винний, чи невинуватий; питання, яке, для забезпечення справедливості суду, вимагає присутності заявника на засіданні апеляційної палати»
Виходячи з цього Суд дійшов висновку про наявність порушення прав заявника. У якості справедливої сатисфакції він просив зобов’язати уряд Хорватії виплатити 12,8 тисяч євро матеріальної шкоди і 20 тисяч нематеріальної. Проте ЄСПЛ дійшов висновку, що 1500 євро буде цілком достатньо у якості справедливої сатисфакції.
