У практиці діяльності правоохоронних органів досить часто свідки, які дають показання на досудовому слідства пізніше переходять у статус обвинувачених. Але чи не порушує використання цих показань як доказів право не свідчити проти себе?
З питанням розбирався Європейський суд з прав людини у справі «Баїч проти Північної Македонії» (заява № 2833/13).
5 вересня 2009 року в Охридському озері (одна з найбільших пам’яток Македонії) перекинулося туристичне судно «Ілінден», що перевозило пасажирів до монастиря Святого Наума. Судно, яке розвалилося на дві частини, потонуло за лічені хвилини в 200 метрах від берега.
Рятівники витягли тіла 15 загиблих. 53 особи вдалося врятувати.
В ході розслідування було, зокрема, пред’явлене обвинувачення інженеру з суднобудування та уповноваженого інспектора суден Бранку Баїчу. Його згодом визнали одним із винних у трагедії. Вирок в квітні 2012 року підтвердив апеляційний суд.
Б.Баїч звернувся до Європейського суду з прав людини. Покладаючись на статтю 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він скаржився на те, що кримінальне провадження проти нього було несправедливим у зв’язку з недостатньою обгрунтованістю в рішеннях національних судів щодо його кримінальної відповідальності за нещасний випадок, а також на неповідомлення про подання прокурора під час провадження у Верховному суді.
Він також стверджував, що використання письмових звітів, які він подав під час допиту в якості свідка, зробило провадження несправедливим та порушило його право не свідчити проти себе.
Суд у Страсбурзі, оцінивши обставини справи, дійшов висновку про порушення Конвенції в частині порушення принципу рівності сторін внаслідок неповідомлення заявника про подання прокурора до Верховного Суду. У зв’язку із цим ЄСПЛ призначив 1,5 тис. євро відшкодування моральної шкоди.
Разом із тим, високі судді не побачили порушень справедливості національних судів щодо невмотивованості рішень та порушення права не свідчити проти себе.
