Суть справи: особа звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Місцевий суд залишив позовну заяву без розгляду, вказавши, що частина перша статті 110 СК України передбачає лише особисте звернення одного з подружжя з позовом про розірвання шлюбу.
Апеляційний же суд цю ухвалу скасував, а справу направив для продовження розгляду в суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, які містяться в матеріалах справи, представникові (адвокату) надано всі процесуальні права та обов’язки визначені для позивача, отже, представник позивача не мав встановлених законом процесуальних перешкод та обмежень для підписання та подання до суду позову про розірвання шлюбу від імені клієнта.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував норми СК України, правову позицію Верховного суду, висловлену у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб”, та дійшов помилкового висновку про наявність повноважень у адвоката на підписання позовної заяви про розірвання шлюбу.
Переглянувши справу, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВС залишила касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду – без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Відповідну постанову у справі № 607/10879/20 ВС ухвалив 09.07.2021.
Верховний Суд вказав, що представництво за своєю природою – це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень.
Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб’єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше – відносним.
Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Джерело: Юрліга
