Приписами закону не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд у справі №520/9769/19, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі рішенням адміністративного суду задоволено позов особи до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті компенсації втрати частини доходу у зв’язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, зобов’язано ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати і виплатити особі таку компенсацію.
Не погодившись із розрахунком виплаченої суми компенсації, особа звернулася до суду із заявою про здійснення перерахунку за
методикою відповідно до ст.3 закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Окружний адмінсуд відмовив у цьому, а апеляційний — повернув скаргу через відсутність документа про сплату судового збору.
Колегія суддів КАС не погодилася з таким висновком, зазначивши, що розміри ставок судового збору стосовно документів, за подання яких справляється судовий збір, визначені к ст.4 закону «Про судовий збір». Зі змісту цієї статті вбачається, що розміри ставок судового збору залежать від характеристики об’єкта справляння – позовна заява, скарга чи інша заява (у деяких випадках — у поєднанні з характеристикою суб’єкта, який звертається до суду).
З огляду на це колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням
судового рішення на позивача не поширюється обов’язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою. Відповідно, не сплачується він і за апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатами її розгляду.
При цьому КАС нагадав, що одним із елементів вимоги щодо ефективного правосуддя є обов’язковість виконання судового рішення. Тож державні органи зобов’язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень).
