Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 826/20408/14, врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Обставини у справі
Державна податкова інспекція у Солом’янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом ТОВ «В».
В обґрунтування подання контролюючий орган зазначив про виникнення податкової заборгованості за ТОВ» В» у сумі 15963248,84 грн, по податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, що підлягає стягненню у судовому порядку.
Справа розглядалась неодноразово, в решті-решт постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду та прийнято нову постанову, якою подання Головного управління ДПС у м. Києві задоволено та ухвалено стягнути з ТОВ «В» до Державного бюджету України податковий борг шляхом стягнення коштів з усіх розрахункових рахунків.
Висновок Верховного Суду
Надаючи оцінку доводам ТОВ «В» в контексті недотримання судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, ВС звернув увагу на таке.
Згідно з частиною першою статті 127 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що часом вручення повістки вважається:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
ВС зауважив, що наведена норма дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Саме такий підхід підтверджується чіткою та послідовною судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17, постановами Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.
Втім, зміст наявних у справі документів (зокрема том 1, а.с.147, 154, 183) не дає можливості дійти висновку, що на поштових повідомленнях були проставлені відмітки, наявність яких передбачена як обов`язкова підстава визнання повістки такою, що вручена:
– так, на поштових повідомленнях (конвертах), в яких містились повістки від 13 лютого 2020 року та від 21 травня 2020 року, пошкоджені довідки про причини повернення поштових відправлень (відірвані частини довідок, на яких повинна бути проставлена така відмітка);
– на поштовому конверті, яким скерувалась повістка від 27 лютого 2020 року, на довідці зазначено таку причину як «інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення».
ВС звернув увагу, що у пункті 4.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 906/142/18 зазначено, що приписи процесуального законодавства не дозволяють дійти висновку, що повернення поштового відправлення з вказівкою причини повернення: «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що у суду апеляційної інстанції не було підстав вважати, що відповідні повістки були вручені ТОВ «В».
Верховний Суд скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
